Про труднощі, що виникають при оподаткуванні експорту та імпорту цифрової продукції, розповіла Ірина Педь

Податкові спори при здійсненні ЗЕД-операцій стали темою лекції Ірини Педь, керуючого партнера Експертної групи S&D, судового експерта-економіста, д.е.н. Вона нагадала слухачам Legal High School, що з метою оподаткування операцій з переміщення майна та енергії через митний кордон України термін «товари» вживається у значенні, визначеному Митним кодексом України. А от програмний продукт (програмний засіб, програмне забезпечення) не має окремо визначеного коду УКТ ЗЕД та з точки зору оподаткування розглядається як результат виконання послуг, який має бути зафіксований на відповідному матеріальному носії (паперовому, диску для лазерних систем зчитування, флеш-карті, зйомному жорсткому диску тощо) виконавця чи замовника, або може бути переданий виконавцем замовнику з використанням мережі інтернет електронною поштою або іншими засобами передачі інформації.

При оподаткуванні експорту та імпорту цифрової продукції виникають певні труднощі. Відповідно до Податкового кодексу України об’єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України.

Коли резидент України здійснює придбання цифрових послуг у нерезидентів, нарахування податку відбувається таким чином. Отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує ПДВ за основною ставкою податку на базу оподаткування. При цьому отримувач послуг — платник податку складає податкову накладну, яка є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту. Якщо отримувача послуг не зареєстровано як платника податку, то податкова накладна не складається. Отримувач послуг прирівнюється до платника податку.

Лектор наголосила, що за загальним правилом місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, хоча у рамках електронної комерції це правило не застосовується. У той же час місцем постачання може бути місце фактичного надання послуг у сфері культури, мистецтва, освіти, науки, спорту та розваг. Місцем постачання може також бути місцезнаходження покупця — зокрема, це стосується ситуації з наданням рекламних послуг; послуги з розроблення, постачання і тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп’ютерних систем.

Ірина Педь навела слухачам Legal High School приклади судової практики, що стосується визначення місця постачання послуг.

За словами лектора, важливо відрізняти сплату за послуги від виплати роялті, оскільки вони по-різному оподатковуються. Так, вона навела приклади судової практики з цього приводу.

Наступним питанням стала сплата податку на доходи нерезидентів у ході надання рекламних послуг. Експерт наголосила, що резиденти, які здійснюють виплати нерезидентам за виробництво та/або розповсюдження реклами, під час такої виплати сплачують податок за ставкою 20% від суми таких виплат за власний рахунок. Зокрема, це стосується і реклами у вигляді розміщення інформації на веб-сайтах. Як зазначила лектор, правила міжнародних договорів у частині зменшення (звільнення) суми податку не застосовуються, оскільки такі виплати оподатковуються за рахунок резидента, який їх здійснює.

МЕНЮ

LegalHighSchool – Вища школа для юристів і адвокатів