Про визнання угод у сфері банкрутства недійсними слухачам LHS розповідала Олена Волянська

З лекцією на тему «Практика Верховного Суду щодо оскарження угод у процедурі банкрутства» в LHS виступила Олена Волянська, радник Юридичної групи LCF.
Лектор пояснила, які цілі переслідує боржник, укладаючи сумнівні угоди. Так, подібні угоди надають можливість боржникові виводити активи, зменшувати обсяг ліквідаційної маси, штучно створювати ознаки неплатоспроможності. Також ці угоди створюють заборгованість перед пов’язаними кредиторами з метою отримання більшості голосів у комітеті кредиторів.
Лектор звернула увагу слухачів на те, що при оскарженні таких угод потрібно посилатися на статтю 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а не на положення Цивільного кодексу України. На підтвердження такої позиції Олена Волянська процитувала одне з рішень Верховного Суду: «Враховуючи сферу регулювання Закону про банкрутство щодо зазначених вимог, то стаття 20 є спеціальною у відношенні до загальних, встановлених ЦК України, підстав для визнання угод недійсними».
Щодо строків оскарження, стаття 20 Закону передбачає, що угода має бути укладена під час процедури банкрутства або протягом одного року, що їй передує. Наприклад, навіть якщо угода мала ознаки для визнання її недійсною, суд, посилаючись на строки укладення угоди, може відмовити у визнанні її недійсною. З цього приводу лектор навела приклад із судової практики. Так, Верховний Суд відмовив у задоволенні заяви кредитора про визнання недійсним договору купівлі-продажу: дії боржника безпідставно або сумнівно зменшували розмір активів боржника, і можуть бути розцінені як такі, що спрямовані на обмеження інтересів кредиторів, призводять до зменшення обсягу майна боржника та нездатності боржника виконати зобов’язання перед кредиторами і в подальшому. Разом із тим судами встановлено вчинення оспорюваної угоди за один рік і п’ять місяців до відкриття справи про банкрутство (справа №910/28256/15).
Лектор також назвала види правочинів, які можуть бути визнані недійсними або спростованими господарським судом. Зокрема, це угоди, при яких боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов’язання без відповідних дій іншої сторони у відношенні до майна, відмовився від власних майнових вимог.

МЕНЮ

LegalHighSchool – Вища школа для юристів і адвокатів