Про засоби запобігання перебування клієнта під вартою під час екстрадиційної перевірки розповів керуючий партнер адвокатського об’єднання ANTEVERIS Дмитро Моргун

За його словами, процедура екстрадиції включає кілька етапів: офіційне звернення про встановлення місця перебування на території запитуваної держави особи, яку необхідно видати; перевірку обставин, що можуть перешкоджати видачі; прийняття рішення за запитом; фактичну передачу такої особи під юрисдикцію запитуючої держави.

Початок екстрадиції починається в момент затримання особи. При цьому уповноважена особа (Нацполіція, митна служба тощо) повинна негайно попередити прокурора, в межах територіальної юрисдикції якого відбулося затримання. У свою чергу, прокурор, отримавши таке повідомлення, перевіряє законність затримання особи і повідомляє регіональну прокуратуру. Протягом 60 годин з моменту затримання особи прокуратура повинна доставити особу до слідчого судді для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу тимчасового арешту. Якщо цей строк сплив, особа має бути негайно звільнена.

Обрання ж правильної правової позиції допоможе клієнту взагалі уникнути арешту. Згідно з частиною 6 статті 582 Кримінального процесуального кодексу України, особа, стосовно якої надійшов запит про видачу, негайно звільняється якщо:

— вона є громадянином України;

— злочин, за який запитано видачу, не передбачає покарання у вигляді позбавлення волі за законом України;

— закінчилися передбачені законом України строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності або виконання вироку за злочин, за який запитано видачу;

— компетентний орган іноземної держави не надав на вимогу центрального органу України додаткових матеріалів або даних, без яких неможливе прийняття рішення за запитом про видачу (екстрадицію);

— видача особи (екстрадиція) суперечить зобов’язанням України за міжнародними договорами України.

Суд повинен перевірити наявність запиту та відповідних документів, на підставі яких вирішується питання про екстрадицію, а також відсутність обставин, що перешкоджають видачі або передачі. Зокрема, особи не можуть бути вислані або примусово повернуті до країн, де їхньому життю або свободі загрожує небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань.

Як зазначив лектор, екстрадиційні справи мають дуже розгалужену систему врегулювання, і кожна справа дуже індивідуальна в цьому питанні. Тому треба завжди з обережністю та прискіпливістю ставитися до кожного тактичного та стратегічного завдання щодо розгляду питань відповідної стадії екстрадиції.

МЕНЮ

LegalHighSchool – Вища школа для юристів і адвокатів