Просте посилання на норму закону не означає, що це законно, зазначається у практиці ЄСПЛ — Андріана Кульчицька, партнер АО «Назар Кульчицький і Партнери», лектор LHS

З лекцією на тему «Рішення Європейського суду з прав людини — специфіка використання у межах податкових спорів» у рамках LHS виступила Андріана Кульчицька, партнер АО «Назар Кульчицький та Партнери».

Практика Європейського суду з прав людини зараз дуже популярна, часто на неї посилаються як судді, так і сторони при підготовці процесуальних документів. Специфіка використання практики ЄСПЛ у податкових спорах полягає в тому, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод не містить прямої норми про податкові правовідносини. Проте рішення у цій категорії справ підпадають під гарантії статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Так, відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне для здійснення контролю над використанням майна відповідно до загальних інтересів чи для забезпечення сплати податків або інших зборів чи штрафів».

Спікер, підкреслила, що втручання в мирне володіння майном у податкових справах має проходити крізь аналіз законності. Щодо вимоги законності, ЄСПЛ зазначив: «Суд нагадує, що оподаткування як втручання в права, гарантовані статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, є обґрунтованим згідно з пунктом 2 статті 1. Це положення прямо зберігає право Договірних Держав приймати закони, які вважаються необхідними для забезпечення сплати податків» (Справа «Špaček s.r.o. v. The Czech Republic», рішення №26449/95, пункт 41).

«У зв’язку з цим виникає питання: яким повинен бути закон для того, щоб втручання в мирне володіння майном було законним»? Вимоги до якості «закону» відповідно до практики ЄСПЛ є такими: доступність закону; чіткість норм і процедури; єдина судова практика, що «розсіює сумніви щодо тлумачення, які залишаються з огляду на зміни в повсякденній практиці»; дискреційні повноваження органів влади і спосіб їх здійснення. Ці принципи відображені в рішеннях ЄСПЛ «Щокін проти України», «Серков порти України» та «Інтерсплав проти України».

«Просте посилання на норму закону не означає, що це законно, зазначається у практиці ЄСПЛ», — підкреслила спікер.

Як приклад застосування ЄСПЛ принципу законності Андріана Кульчицька навела справу «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), в якій було зазначено: «Навіть якщо припустити, що тлумачення цих норм національними органами влади було правильним, Суд не задоволений загальним станом національного законодавства, яке існувало в той час з питання, що розглядається у цій справі. Суд зазначає, що відповідні правові акти явно суперечили один одному. У результаті цього національні органи на власний розсуд застосували протилежні підходи щодо співвідношення цих правових актів. На думку Суду, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання».

МЕНЮ

LegalHighSchool – Вища школа для юристів і адвокатів