«При визнанні шлюбного договору недійсним або при його розірванні необхідно керуватися загальними нормами цивільного законодавства щодо правочинів», — зазначила Надія Загрія, старший партнер ЮК PRAVO GARANT

У рамках модуля «Сімейні стосунки» Школи судової практики Legal High School старший партнер ЮК PRAVO GARANT Надія Загрія проаналізувала судову практику у справах про розлучення, коли між сторонами укладено шлюбний договір.

За словами лектора, шлюбний контракт, незважаючи на його прогресивність сьогодні, не є популярним договором, який укладають між собою як майбутнє подружжя, так і подружжя, яке вже зареєструвало шлюб. Це швидше за все пов’язано з нашим сприйняттям укладення такого договору, а саме: прояв певної недовіри майбутнього подружжя один до одного. У той же час в країнах ЄС і США більш активно укладають шлюбні контракти. «В Україні укладання шлюбних договорів практикується, але, як показує аналіз судової практики, здебільшого сторони вдаються до його укладення не з тієї метою, яка від початку покладається на цей інститут», — підкреслила Надія Загрія.

Лектор розповіла про те, як еволюціонував інститут шлюбного договору в законодавстві України. Зокрема, вперше поняття «шлюбний контракт» з’явилося в національному законодавстві у 1992 році — Кодекс про шлюб та сім’ю України було доповнено статтею 27-1. Більш детальне регулювання цього інституту було зроблено в постанові Кабінету Міністрів України від 16 червня 1993 року №457.

Особливість полягає в тому, що шлюбний контракт міг укладатися лише до реєстрації шлюбу і набував чинності з моменту укладення шлюбу. Такий контракт укладався у нотаріальній формі за місцем проживання однієї зі сторін або за місцем реєстрації шлюбу, в присутності свідків. Шлюбний контракт міг регулювати питання, пов’язані з правом власності на нерухоме та рухоме майно, питання, пов’язані з утриманням подружжя, порядок погашення заборгованості за рахунок спільного чи роздільного майна подружжя, а також їх немайнові, моральні чи особисті зобов’язання. При цьому положення контракту не можуть погіршувати становище подружжя порівняно із законодавством України та повинні були враховуватися при розірванні шлюбу або при визнанні його недійсним, а також у спорах щодо дітей.

У чинному Сімейному кодексі України регулюванню інституту шлюбного договору присвячено главу 10.

«Що стосується шлюбного договору, то він регулюється не тільки Сімейним кодексом України, а й цивільним законодавством у цілому за винятком деяких особливостей. Тому якщо стоїть питання про визнання шлюбного договору недійсним або його розірвання, то в першу чергу необхідно керуватися загальними нормами цивільного законодавства щодо правочинів», — закцентувала увагу Надія Загрія.

Згідно з СК України шлюбний договір може укладатися як до реєстрації шлюбу (після подачі заяви), так і вже під час шлюбу. Набуває чинності в день реєстрації шлюбу, а у разі якщо він укладений між подружжям, то в день його нотаріального посвідчення. У договорі може бути встановлено загальний строк його дії, а також строки тривалості окремих прав та обов’язків. Також може бути встановлена чинність договору або окремих його умов і після припинення шлюбу.

Шлюбним договором можуть бути врегульовані майнові відносини між подружжям, їхні майнові права та обов’язки як батьків, порядок поділу майна, порядок користування житлом (в тому числі родичами), а також право на утримання одного з подружжя.

Лектор підкреслила, що шлюбний договір не може регулювати особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми. Він не може зменшувати обсягу прав дитини, а також ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище.

Аналізуючи судову практику, Надія Загрія зазначила, що найпоширенішою підставою для визнання шлюбного договору недійсним є суперечність його змісту законодавству України, а також моральним засадам суспільства.

Лектор звернула увагу на ряд постанов Верховного Суду, в яких викладені позиції щодо визнання недійсним шлюбного договору. Зокрема, в постанові від 26 лютого 2020 року у справі №755/19197/18 ВС зазначив, що категорія «надзвичайно невигідне матеріальне становище» має оціночний характер і підлягає доведенню стороною. У постановах ВС від 29 січня 2020 року (№711/10 526/16-ц), від 18 травня 2020 року (№175/1274/15), від 10 червня 2020 року (№569/16888/17) позначено таке: шлюбний договір не може укладатися і використовуватися з метою уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

МЕНЮ

LegalHighSchool – Вища школа для юристів та адвокатів

Кошик