Про узгодження M&A регуляторними органами йшлося у рамках лекції Анни Грищенко, керівника практики антимонопольного права Pavlenko Legal Group. Вона умовно поділила погодження на загальні, які зустрічаються найчастіше, та спеціальні.
Лектор наголосила, що спеціальні погодження стосуються компаній, які працюють у певних сферах: це фінансові установи, в тому числі банки, страхові компанії, погодження на набуття в яких істотної участі надає Національний банк України. Погодження набуття істотної участі в професійних учасниках фондового ринку та приватних пенсійних фондах надає Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Даючи визначення істотної участі, лектор зазначила, що це може бути 10, 25, 50 або 75% у статутному капіталі, та звернула увагу слухачів Legal High School на те, що погодженню підлягає не лише купівля такого порогового пакета акцій, але й будь-яка купівля акцій, що дозволяє досягти цього порогового значення. Крім того, вона додатково акцентувала увагу на тому, що отримання погодження від НБУ чи НКЦПФР не дорівнює погодженню від АМКУ, а саме — погодження може тривати від одного до трьох місяців.
Говорячи про погодження АМКУ, лектор зазначила, що найчастіше в M&A-трансакціях йдеться про дозвіл на концентрацію, рідше — на узгоджені дії. Таке погодження може бути потрібним незалежно від того, чим займається компанія, якщо отримання дозволу АМКУ передбачене законом.
Анна Грищенко навела критерії, наявність яких вказує на необхідність отримання дозволу АМКУ, та описала алгоритм дій для аналізу необхідності погодження. По-перше, не кожна трансакція потребує дозволу АМКУ, навіть якщо йдеться про концентрацію. Ключовим моментом тут виступає перевищення фінансових показників. Лектор наголосила, що законом визначено чотири основних випадки, коли має місце концентрація. Це набуття часток/паїв, що призводить до досягнення чи перевищення 25 або 50% голосів у вищому органі управління компанії, набуття контролю, злиття/приєднання та створення компанії. При цьому отримання дозволу на придбання акцій/часток у розмірі 25% не відміняє отримання дозволу на концентрацію, якщо у подальшому будуть придбані додаткові частки/акції, що призведе до перевищення 25%. Таким чином, придбання однієї компанії, залежно від структурування угоди, може потребувати отримання чотирьох дозволів АМКУ.
Відносини контролю, за її словами, полягають, зокрема, у праві призначати топменеджмент (якщо особа вже обіймає аналогічні посади в інших компаніях) та набуття активів у вигляді єдиного майнового комплексу. Лектор звернула увагу на те, що у законі перелік випадків набуття контролю невичерпний, а визначення єдиного майнового комплексу дуже широке. Наразі це означає, що придбання практично будь-якого активу може потрапити в категорію єдиного майнового комплексу в розумінні АМКУ та, відповідно, таке придбання може потребувати попереднього дозволу АМКУ.
Говорячи про такий вид концентрації, як створення компанії, лектор підкреслила, що незалежно від пропорції володіння створення компанії може потребувати дозволу АМКУ.
Окремо Анна Грищенко звернула увагу на те, що всі дії, визначені як концентрація, не будуть вважатися такими, якщо відбуваються між пов’язаними особами, тобто всередині однієї групи компаній.
Одним із ключових моментів у визначенні необхідності дозволу на концентрацію є перевищення фінансових показників. Лектор детально проаналізувала, про які фінансові показники йдеться та де знайти відповідну інформацію. Також вона наочно продемонструвала варіанти обрахунку фінансових показників для потреб концентрації, вказала на найбільш характерні помилки під час такого обрахунку та розповіла про відповідальність за здійснення концентрації без попереднього дозволу.
