Приємно брати участь у змагальному процесі, коли процесуальними опонентами виступають професіонали своєї справи — прокурор Олександр Жила та адвокат Євген Ріяко

Процесуальне протистояння адвоката-захисника і прокурора — державного обвинувача в кримінальних провадженнях нерідко призводить до того, що в суспільстві складається враження про взаємну нелюбов представників цих професій. Однак це далеко від істини, бо професіонали своєї справи залишаються такими і в судовому засіданні, і за межами судів. Це наочно продемонстрував слухачам Школи кримінальної практики Legal High School тандем лекторів — прокурор відділу прокуратури м. Києва Олександр Жила і керуючий партнер ЮК «Ріяко і Партнери» Євген Ріяко в рамках лекції «Комунікація адвоката з прокурором у судовому засіданні. Як опонента перетворити в соратника».

Лектори відзначили, що Правила адвокатської етики і Правила поведінки прокурорів досить скупо регулюють питання комунікації, обмежуючись положеннями про необхідність поводитися ввічливо, стримано в рамках ділового спілкування, тому на ділі все залежить від професіоналізму обох процесуальних опонентів. Якщо у сторін сильні доводи по суті і по процесу, вони ніколи не переходитимуть на особистості. Утім, визнали обидва спікера, бувають перегини і з одного, і з іншого боку.

«Нерідко адвокати демонізують прокурорів, забуваючи, що це така ж сторона процесу, і прокурор просто виконує свою роботу, представляючи своє бачення обставин і дає свою оцінку ситуації. Я за 10 років практики ніколи не писав скарг ні на прокурорів, ні на суддів, але не тому, що не було підстав, а оскільки переконаний, що є більш ефективні способи комунікації», — розповів Євген Ріяко.

Олександр Жила визнав, що найбільш конфліктною дією в усьому слідстві є обшук. Це стрес для обох сторін. Однак, на його думку, прокурори повинні бути самі зацікавлені в тому, щоб адвокат був присутній на цій процесуальній дії, щоб не піддавати ризику неприйняття зібраних доказів. З цієї ж причини прокурор не рекомендує колегам нав’язувати або навіть рекомендувати захисника на будь-якій стадії провадження.

Що стосується обшуків, то Євген Ріяко не рекомендує адвокатам конфліктувати в процесі. Реагувати активно він радить тільки на грубі порушення, які вимагають негайного припинення, наприклад, зберігати порядок у приміщенні. Процесуальні порушення треба фіксувати і потім відображати в протоколі слідчої дії, це дасть змогу «знести» результати в суді.

Прокурор підтримав колегу, вказавши на те, що процесуальний керівник може теж дисциплінувати слідство — не підписати обвинувальний акт, якщо допущені порушення. При цьому він погодився, що безперервна відеофіксація обшуку обома сторонами — запорука процесуальної чіткості виконання слідчої дії.

Що стосується суті обвинувачення, то лектори були одностайні в тому, що коли адвокату очевидно, що в конкретній справі суд не ризикне винести виправдувальний вирок, а прокурору очевидно, що і на обвинувальний недостатньо аргументів, є сенс погоджувати можливість перекваліфікації дій, зміни обвинувачення. У будь-якому випадку обидві сторони повинні бути зацікавлені в дотриманні процесуальних строків та якнайшвидшому отриманні вироку, незалежно від того, буде він обвинувальним чи виправдувальним.

Лектори визнали, що і у адвокатів, і у прокурорів є свої «процесуальні пустощі», покликані лише вивести опонента з рівноваги. Однак реагувати на них варто з іронією і юридичною аргументацією. Це, крім іншого, знімає напруження в судовому засіданні, дає змогу перейти до конструктивної роботи, а після завершення засідання зберегти повагу один до одного.

Цілком нормально для професіоналів по завершенні судового засідання, незалежно від його результатів, потиснути один одному руки — завжди приємно залишатися професіоналом і працювати в змагальному інтелектуальному процесі — вторили один одному спікери, резюмуючи.

МЕНЮ

LegalHighSchool – Вища школа для юристів і адвокатів