Радник ЮФ Aequo Євген Левіцький розповів слухачам LHS про нові правила судової експертизи

Радник ЮФ Aequo Євген Левіцький розповів слухачам про нові правила судової експертизи, про те, як запобігти негативним наслідкам, якщо питання до експерта сформульоване некоректно, а також роз’яснив відмінність юридичної сили висновку судового експерта та експерта в галузі права.

Спікер розпочав лекцію з нових правил судової експертизи. Як і в ГПК 1991 року, так і в нинішньому є норма, яка визначає проведення судової експертизи на підставі ухвали суду. Але згідно з новим процесуальним кодексом судова експертиза може проводитися і на замовлення учасника процесу. Замовлення експертизи є правом учасника процесу, а не обов’язком, підкреслив лектор. Важливим моментом також є те, що висновок судового експерта є доказом у справі, тоді як висновок експерта у галузі права таким не є. Крім того, експертний висновок можна підготувати до початку розгляду справи, в тому числі до відкриття провадження.

Говорячи про прийнятність висновку експерта, підготовленого на замовлення учасника процесу, лектор відзначив, що висновок не приймається судом, якщо об’єкт експертизи знищений повністю або частково, якщо змінилися властивості об’єкта експертизи, а також у разі наявності підстав для відводу експерта.

Що стосується експертизи, яка проводиться за ухвалою суду, то суд може її призначити, якщо для встановлення обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання, а також у разі, якщо сторони не надали висновок експерта з питань, що потребують спеціальних знань.

За словами доповідача, незмінною залишилася можливість суду призначати додаткову або повторну експертизу, а також доручити підготовку одного висновку кільком експертам (комісійна та комплексна експертизи). Разом із тим сторони можуть пропонувати суду питання для експерта, а також узгоджувати експертну установу.

«Зміни в процесуальному законодавстві, швидше, позитивні, ніж негативні, оскільки надають можливість реалізувати принцип змагальності, створюють ефективність і оперативність розгляду справи, умови для кооперації учасників процесу, а також стимулюють розвиток ринку експертних послуг», — зазначив пан Левицький.

При складанні питань експерту спікер рекомендує звертатися до Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Мін’юсту від 8 жовтня 1998 року №53/5.

Також пан Левіцький розповів, які питання не варто ставити експерту. Найчастіше помилки допускаються у формулюванні питань, які не потребують спеціальних знань. Також не треба ставити питання, які є питаннями права. Наприклад: «Чи є новоствореним майном об’єкт нерухомості». За словами спікера, на це питання може відповісти суд на підставі висновку експерта, в якому буде дано відповідь за технічними і фізичними характеристиками об’єкта нерухомості.

Не варто формулювати експерту питання, що не стосуються предмета доказування. Наприклад: «Чи підтверджується документально факт отримання доходу позивачем?».

Як уже зазначалося, висновок експерта в галузі права не є доказом і має консультативний характер, крім того, він не може містити оцінку доказів.

На завершення лекції пан Левіцький відзначив, що висновок експерта може використовуватися для застосування аналогії закону чи аналогії права або може роз’яснювати зміст норм іноземного права.

МЕНЮ

LegalHighSchool – Вища школа для юристів і адвокатів