Рекомендації з питань доказування у податкових спорах від спікера LHS Андрія Чехонадського

Андрій Чехонадський, керівник групи претензійно-позовної роботи ПАТ «Рітейл Груп», адвокат, розповів слухачам Школи податкової практики Legal High School про особливості доказування у податкових спорах.
Лектор і його колеги зіткнулися з наявністю великої кількості так званих перехідних справ, які здебільшого були ініційовані за старими редакціями процесуальних кодексів, а розглядаються вже за новими. Майже всі справи цієї категорії було повернуто на стадію підготовчого провадження. Представники платників податків також зіткнулися з тим, що, оскільки позивач має обов’язок відкривати докази протилежній стороні, суди почали активно стежити за тим, як ці докази відкриваються і як платники надсилають їх копії контролюючим органам.
Андрій Чехонадський представив кілька прикладів рішень, що ілюструють різні випадки прийняття чи неприйняття судами доказів, а також залишення справи без руху, на які можна посилатись як на відповідні правові позиції, якщо у практиків раптом будуть схожі чи аналогічні справи.
За словами лектора, частина 3 статті 79 нової редакції КАС України передбачає обов’язок подання доказів разом із поданням позовної заяви чи письмових пояснень третьої сторони. Відповідної судової практики у справах щодо невиконання цієї вимоги майже немає, тож робити якісь глобальні висновки щодо впливу невиконання такої норми позивачем на подальші перспективи розгляду справи не можна. Андрій Чехонадський пояснює: на практиці докази подаються завжди (аж до судового розгляду), і жоден суд касаційної інстанції у своїх рішеннях поки не заявляв про недопустимість таких доказів.
Проте лектору вдалося знайти одне рішення суду апеляційної інстанції — постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2018 року №820/5141/17, — яке стосувалась стягнення податкового боргу контролюючим органом. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що ППР було відправлене контролюючим органом не на реальну адресу платника, тож останній такого ППР не отримував. Юристи контролюючого органу вже на стадії апеляційного перегляду долучили до справи довідку Адресно-довідкового підрозділу Міграційної служби в Харківській області, відповідно до якої ППР було відправлене на правильну адресу. Проте апеляційний суд не прийняв такий доказ, посилаючись на те, що в першій інстанції контролюючий орган його не подавав.
А от велика кількість рішень судів про повернення касаційної скарги чи залишення касаційної скарги контролюючого органу без руху доводить, що застосування на практиці частини 2 статті 94 КАС України, за якою документи можуть подаватись як докази тільки в оригіналі чи у формі належним чином засвідченої копії, є серйозною правовою проблемою.
Стосовно ще однієї нової норми КАС України, згідно з якою суб’єкт владних повноважень не має права посилатися на докази, що не були покладені в основу оскаржуваного рішення, Андрій Чехонадський поділився власним досвідом, відзначивши, що це положення важко пробиває собі дорогу. Можливо, це пов’язано також з тим, що кілька справ були на розгляді ще під час дії старої редакції кодексу, де такого положення не було.

МЕНЮ

LegalHighSchool – Вища школа для юристів і адвокатів