Рішення про стягнення коштів становлять 99% усіх рішень виконавчого провадження — спікер LHS Олексій Соломко

Про теорію і практику заходів впливу на боржника та покрокову стратегію виконання рішення суду слухачам Школи судової практики Legal High School розповів Олексій Соломко, радник, керівник практики виконавчого провадження ADER HABER.

За словами лектора, є дві процедури стягнення — судова і позасудова. Головний недолік першої — тривалий строк проведення, оскільки боржник може оскаржити рішення суду, що затягне час. Однак тут є багато переваг. Так, після набуття рішенням законної сили не можна оскаржити заборгованість як таку — сума завжди фіксована. Крім того, при поданні позовної заяви можна збільшити суму стягнення, що є додатковим заходом впливу на боржника. Також рішення суду дозволяє оформити розстрочку чи відстрочку виконання саме зі сторони стягувача. А ще виконання такого рішення досить складно зупинити.

Альтернативою судовій процедурі є позасудова — виконавчий напис нотаріуса, єдиною перевагою якого є швидкість його отримання. Однак можливість отримання такого напису технічно обмежена, бо не кожна заборгованість може бути одразу визнана безспірною. Проблемним є те, що боржник може оскаржити як власне виконавчий напис, так і суму заборгованості. Багато хто звертає увагу на те, що сума судового збору значно вища, ніж сума державного мита за вчинення виконавчого напису.

Після вибору процедури стягувач повинен вибрати суб’єкт стягнення. Можна вибрати приватного чи державного виконавця, для чого необхідно враховувати правила місця виконання рішення. Олексій Соломко наголосив: власне організація системи роботи державного виконавця програє тій, за якою працює приватний виконавець, бо стягувачу доведеться самому проводити багато дій, і вкладення в їх проведення не будуть відшкодовані. Та приватні виконавці обмежені підвідомчістю виконання рішень. До прикладу, вони не можуть виконувати рішення, де боржником є держава, державний орган, комунальні і державні підприємства тощо. Лектор вказав на підвідомчість органів державної виконавчої служби та пояснив, що Міністерство юстиції України не є органом ДВС, тож, відповідно, воно не може оскаржувати рішення.

Олексій Соломко стверджує, що хоча підготовку та подачу документів контролює суд, стягувач також повинен звертати увагу на правильність їх оформлення. Особливу увагу необхідно приділити інформації про набуття рішенням законної сили та інформації про строк пред’явлення виконавчих документів до виконання, адже суди інколи можуть просто упустити ці важливі дані.

Розповідаючи про те, як визначити, оцінити й арештувати майно, лектор відзначив, що є проблема в тому, що відповідно до законодавства стягнення може бути звернене на майно та кошти боржника. А вже ЦК України розшифровує поняття власне майна разом із поняттям майнових прав. Важливим фактом є можливість виконавця звертати стягнення і на об’єкти нематеріального світу. Олексій Соломко запевнив: процедура накладення арешту на майно переважно закінчується тим, що виноситься постанова про арешт, проте закон не деталізує можливості його накладення й ігнорує поняття обтяження майна.

МЕНЮ

LegalHighSchool – Вища школа для юристів і адвокатів