Різні аспекти касаційного оскарження обговорили експерти у рамках LHS Discussions Hub

29 січня 2021 року відбувся LHS Discussions Hub на тему «Досвід зміни вироку судом касаційної інстанції: як отримати рішення, а не направлення справи на новий розгляд?».

Модератором зустрічі виступив Олександр Лисак, партнер ЮК EQUITY, який зазначив, що рішення Верховного Суду є остаточним, тож для адвокатів дуже важливо, щоб для їхніх клієнтів це рішення залишало в силі виправдувальний вирок попередніх інстанцій. Крім того, він наголосив на важливості досконального вивчення матеріалів справи під час підготовки касаційної скарги та формування правильної позиції захисту. При цьому доповідач навів приклади з власної адвокатської практики, які демонстрували, як у ході касації можна добитися виправдувального вироку для клієнта, та підкреслив необхідність досконально володіти матеріалами справи у ході розгляду її Верховним Судом. При цьому пан Лисак відзначив особливості розгляду корупційних справ Вищим антикорупційним судом.

Олексій Гнатенко, партнер ЮК Legal House, зазначив, що підготовка до оскарження рішення суду першої інстанції розпочинається ще на стадії досудового провадження, коли сторона захисту розуміє, яким чином формуються докази, та бачить ступінь зацікавленості справою з боку правоохоронних органів. Він також наголосив на важливості особистої участі захисника з самого початку розгляду та досконального вивчення ним матеріалів справи. Це, за словами спікера, дає змогу, опираючись на власний досвід та знання судової практики, на ранніх стадіях розгляду передбачати вірогідність виправдувального вироку. Щодо оскарження виправдувального вироку він зазначив, що базою для тактики захисника в ході апеляції мають бути підстави для оскарження, передбачені КПК України (неповний судовий розгляд, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення вимог кримінального процесу, неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність). Висвітлюючи тему недопустимості доказів як аргументу в тактиці захисту для отримання виправдувального вироку, Олексій Гнатенко відзначив, що найбільш проблемними у цьому сенсі є докази, отримані під час НСРД.

Описуючи тактику роботи сторони обвинувачення, Станіслав Петренко, прокурор Київської місцевої прокуратури №7, детально проаналізував роботу прокуратури на всіх рівнях судового розгляду. При цьому він зазначив, що на різних етапах обвинувачення підтримують різні прокурори: в апеляції — обласного рівня, а у Верховному Суді — офісу Генерального прокурора. Отже, прокурор, який підписував повідомлення про підозру, затверджував обвинувальний акт та працював зі справою в суді першої інстанції, в подальшому участі у розгляді справи не бере. Так само і прокурори апеляційних та касаційних відділів не беруть участі у розгляді справи судом першої інстанції. Це, а також велика кількість справ, які надходять на апеляцію та касацію, не дають прокурору навіть фізичної можливості так досконально, як адвокат, вивчити всі матеріали справи та перипетії її судового розгляду. Крім того, прокурор з офісу Генерального прокурора може підтримати у Верховному Суді позицію захисту, оскільки не пов’язаний ні адміністративно, ні юридично з тими апеляційними скаргами, які подає прокурор обласного рівня. Він вивчає їх як юрист і, коли вважає безпідставними, не підтримує їх у судовому засіданні. Низький рівень виправдувальних вироків Станіслав Петренко пояснює тим, що прокурор, який підписує повідомлення про підозру у випадку виправдання обвинуваченого, сам фактично стає порушником закону.

Розкриваючи проблему виправдувального вироку, Олександр Шадрін, партнер АО Barristers, навів приклад з власної практики захисту обвинуваченого у вбивстві, якого виправдав суд першої інстанції, а апеляційний суд не лише залишив вирок без змін, але й знайшов додаткові підстави для виправдання обвинуваченого. При цьому він зазначив, що наразі такі випадки вважаються сенсаційними. Олександр Шадрін наголосив на важливості отримання технічного запису судового засідання для використання їх у ході апеляції. Також спікер проаналізував важливість використання формальних порушень у ході судового розгляду (наприклад, відсутність підпису секретаря суду в журналі судових засідань) та їх використання у тактиці захисту обвинуваченого. Крім того, він запропонував власний рецепт протидії скасуванню виправдувального вироку в касаційній інстанції.

Говорячи про способи досягнення виправдувального вироку, Іван Староста, старший партнер АО «Клочков та Партнери», з власної практики навів приклад розгляду справи, в якій відсутність технічного запису судового засідання стала підставою для оскарження обвинувального вироку. При цьому він зазначив, що з огляду на строки розгляду апеляційної та касаційної скарг, виникають колізії, коли Верховний Суд скасовує вирок про застосування випробувального терміну вже після того, як він скінчився. Також Іван Староста розглянув випадки, коли після укладення угоди про примирення сторін, суд виніс вирок, а потім, за два-три роки, відбувається оскарження такого вироку третьою особою, права якої таке рішення нібито порушує. При цьому касаційний суд скасовує вже виконаний вирок і відправляє справу на новий розгляд. Таким чином, на думку спікера, виникають умови, коли відбувається оскарження виконаного вироку.

Щодо відкриття провадження в касаційній інстанції Станіслав Борис, керівник практики безпеки бізнесу, радник АО Juscutum, зауважив, що бувають випадки, коли суворе слідування нормам КПК України є недостатнім для відкриття касаційного провадження. Зокрема, він навів приклади, коли касаційні скарги залишалися судом без руху, при цьому суд посилався на статті 433 та 438 КПК України. Аналізуючи вимоги до касаційної скарги, викладені у статті 427 КПК України, доповідач наголосив, що помилки починаються з неправильного зазначення назви суду, куди подається скарга. Станіслав Борис підкреслив, що Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності зазначення всіх фактичних даних сторін справи, таких як електронна адреса тощо, а також оскаржуваного судового рішення. Важливим аспектом є також правильне та повне обґрунтування вимог скарги про обгрунтованість чи необґрунтованість судового рішення та зазначення власне вимоги (у практиці зустрічаються скарги, в яких пропущене слово «скасувати» у відношенні до оскаржуваного рішення). Принагідно спікер проаналізував підстави, на які посилаються касаційні суди для відмови у прийнятті касаційної скарги, та запропонував власні рецепти запобігання таким відмовам.

Підсумовуючи дискусію, Олександр Лисак наголосив, що можливість отримати позитивний результат на стадії касаційного розгляду є результатом майстерності і безумовним успіхом як для сторони обвинувачення, так і для сторони захисту. Отже, аби скарга могла пройти прискіпливі фільтри касаційної інстанції, її ретельна підготовка має першочергове значення. Адже результатом касаційного розгляду може бути і зміна вироку, і закриття провадження, а може бути і відправлення справи на новий розгляд. Тому він порадив адвокатам задовольняти всі клопотання сторони обвинувачення, аби у прокурора не було зброї для апеляції чи касації, адже на кону — доля людини.

МЕНЮ

LegalHighSchool – Вища школа для юристів та адвокатів

Кошик