Модуль «Закон про ТОВ — постатейний аналіз» Школи корпоративного права/M&A Legal High School відкрив Леонід Антоненко, експерт у сфері корпоративного права і депутат Київської міської ради.
Спікер розповів про вибір організаційно-правової форми для здійснення спільної діяльності.
Чинні положення щодо корпоративного права критикують за їх надмірну імперативність, відзначив лектор.
Прикладом імперативності є норма, яка регулює вихід з товариства з обмеженою відповідальністю. Учасник, який бажає вийти з товариства, може подати заяву-вимогу про вихід у найбільш недоречний для компанії момент. При цьому положення статуту, що обмежує це право, будуть визнані судом такими, що суперечать закону.
Неможливість домовитися про особливості реалізації тих чи інших прав або обмежити право на їх реалізацію — одна з основних причин, через яку багато хто з підприємців змушені обирати іноземні юрисдикції для структурування спільного бізнесу на Батьківщині, вважає пан Антоненко.
На конкретних прикладах у форматі інтерактивної дискусії з аудиторією спікер продемонстрував неприйнятний ефект використання імперативних норм законодавства з точки зору базового уявлення про справедливість та економічну доцільність.
Однією із найбільш проблемних норм наявного закону є норма про виплату частини вартості майна компанії учаснику, що виходить. У законі немає прямих вказівок на те, як визначити цю вартість, що призводить до тривалих корпоративних конфліктів.
Надмірна імперативність українського корпоративного права, що посилюється невизначеністю багатьох найважливіших його положень, створюють занадто високі ризики для бізнесу. Підприємці йдуть з України як корпоративної юрисдикції, коли витрати несення цих ризиків перевищують додаткові витрати і незручності структурування бізнесу за кордоном. У сегменті великого бізнесу такий догляд, на жаль, став правилом, аніж винятком.
Звертаючись до законопроекту про товариства з обмеженою відповідальністю, підготовленого до повторного другого читання, Леонід Антоненко зазначив, що правила виходу учасника з компанії і норма про виключення учасника на основі рішення суду стали предметом гострої дискусії.
Законопроект відходить від концепції «вартості майна компанії» як бази для розрахунків на користь концепції «оцінки компанії як єдиного комплексу активів і пасивів». Але навряд чи ця заміна концепцій сама по собі допоможе зняти гостроту корпоративних конфліктів. Очевидно, що результати оцінки залежатимуть від того, хто і в якому порядку обиратиме оцінювача і як незгодний з оцінкою учасник конфлікту зможе її оскаржити. Законопроект не дає відповідей на ці запитання, хоча передбачає право всіх учасників компанії одностайним рішенням затвердити особливі правила для своєї компанії. «Ця диспозитивність — великий крок уперед, але вона створює ризики ігнорування інтересів кредиторів», — підкреслив доповідач.
У режимі «запитання-відповідь» лектор проілюстрував свій висновок на основі конкретного випадку з практики.
На думку пана Антоненка, захист прав кредиторів компанії має бути предметом регулювання імперативних норм, які не можуть бути скасовані домовленістю учасників компанії, прописаною в її статуті.
Законодавство має захищати інтереси кредитора на всіх етапах існування компанії. Це — універсальний принцип корпоративного права, якого повинні дотримуватися у будь-якій юрисдикції, резюмував лектор.
