Про інститут похідного позову розповів слухачам Legal High School Руслан Шевчук, заступник директора з правових питань медіагрупи StarLightMedia. Лектор розпочав з історії виникнення інституту похідного позову, зазначивши, що перший такий позов було зафіксовано в Англії у середині ХІХ століття, коли два учасники корпорації The Victoria Park Company на ім’я Foss і Tornton звернулись з позовом до інших учасників та директорів компанії, стверджуючи, що останні продали компанії власні земельні ділянки за непомірно високою ціною, чим завдали збитків компанії. Foss і Tornton подали позов «від свого імені та від імені інших учасників, крім відповідачів», вимагаючи, між іншим, від відповідачів «відшкодування компанії збитків та витрат», завданих відповідачами.
Хоча в позові було відмовлено, суд визначив статус юридичної особи, на чию користь пред’явлена вимога, як позивача. Лектор наголосив, що це стало підставою стверджувати, що учасники юридичної особи та сама юридична особа є різними суб’єктами права.
Таким чином похідний позов — це вимога про відшкодування збитків, завданих підприємству його посадовою особою, який подається акціонерами (учасниками) в інтересах підприємства і від його імені.
Аналізуючи судову практику з питань похідних позовів, лектор навів постанову Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», в якій зазначено, що законом не передбачене право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва. На цій підставі господарським судам належить відмовляти акціонерам (учасникам) господарського товариства в задоволенні позову про укладення, зміну, розірвання чи визнання недійсними договорів та інших правочинів, вчинених господарським товариством.
Руслан Шевчук підкреслив, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів», який набув чинності з 1 травня 2016 року, визначає, що спір вирішується саме від імені господарського товариства з його посадовою особою, діями якої товариству заподіяні збитки.
За його словами, схема є такою: власник (учасник, акціонер) юридичної особи, якому належить десять і більше відсотків статутного капіталу товариства, або частка у власності юридичної особи якого становить десять і більше відсотків, може подати в інтересах такої юридичної особи позов про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою. При цьому юридична особа набуває статусу позивача, але не вправі здійснювати свої процесуальні права та обов’язки без згоди власника (учасника, акціонера), який подав позов. До закінчення підготовчого засідання у справі інший співвласник (учасник, акціонер) цієї юридичної особи, якому належить десять і більше відсотків статутного капіталу, має право приєднатися до поданого позову шляхом подання до суду відповідної заяви, після чого він набуває таких самих процесуальних прав та обов’язків, як і власник (учасник, акціонер), який подав позов.
Лектор навів перелік процесуальних прав, реалізація яких можлива лише за письмовою згодою всіх власників (учасників, акціонерів), які в цій справі діють в інтересах юридичної особи, та зазначив, що спори між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) її посадової особи, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням юридичної особи. Він навів перелік підстав для відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), окреслених статтею 89 ГК України, а також розповів про взаємозв’язок протиправного діяння, збитки, причинно-правові зв’язки та вину, а також фактори, які на них впливають.
Для підтвердження своїх тез Руслан Шевчук навів приклади актуальної судової практики, що стали прецедентними у розгляді похідних позовів.
