Серед забезпечувальних заходів у кримінальному провадженні найболючішою темою є арешт майна, констатував спікер LHS Андрій Чехонадський

Про забезпечувальні заходи в кримінальному судочинстві слухачам Школи податкової практики Legal High School розповів Андрій Чехонадський, керівник групи претензійно-позовної роботи ПАТ «Рітейл Груп», адвокат.
Лектор розпочав із найпростішого, за його словами, заходу забезпечення кримінального провадження, яким є виклик слідчим, прокурором, судовий виклик та привід. Пан Чехонадський запевнив, що хоча у ЗМІ повсякчас зазначається про існування певної процедури, за якою законом передбачено виклик особи шляхом здійснення телефонного дзвінка, проте не враховується той факт, що належний виклик — це той, отримання якого особою може бути задокументоване. Відповідним документальним підтвердженням є підпис особи або інші дані, що підтверджують факт вручення особі повістки про виклик чи ознайомлення з її змістом. На практиці, як правило, вручення повістки особі засвідчується також зйомкою на мобільний телефон. Андрій Чехонадський радить не називатися та не підтверджувати своїх персональних даних, коли про це просять невідомі особи, які можуть виявитись працівниками правоохоронного органу, проте поспілкуватися з ними можна, оскільки це дасть вам змогу отримати багато корисної інформації, у тому числі й щодо кримінального провадження, учасником якого ви можете стати.
Законодавством передбачене зазначення процесуального статусу особи, якій вручають повістку про виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик. Якщо місце зазначення процесуального статусу порожнє, то це означає, що орган досудового розслідування ще не визначився, ким виступатиме в судовому процесі особа, якій вручається повістка. Це може бути розцінене як недотримання вимог КПК України щодо змісту повістки.
Розповідаючи про інші заходи забезпечення кримінального провадження, Андрій Чехонадський відзначив, що застосування фізичного насильства при приводі містить ряд обмежень, встановлених КПК України, а при тимчасовому обмеженні користування спеціальним правом слідчий або прокурор може вилучити відповідні документи, що посвідчують таке право, та слідчий суддя вправі позбавити особу цього права на строк до двох місяців.
Лектор наголосив на арешті майна і відзначив, що за частиною 10 статті 170 КПК України майно, яке перебуває в добросовісного набувача, не може бути арештоване, за винятком майна, що необхідне для забезпечення збереження речового доказу.
Якщо ж узагальнити практику застосування арешту майна, то, на думку пана Чехонадського, можна зробити висновок, що приблизно до 2013—2014 років право органу досудового розслідування здійснювати такі арешти було відносно визначене. Арешт міг бути накладений лише на майно підозрюваного, обвинувачуваного чи особи, яка несе відповідальність за дії підозрюваного чи обвинувачуваного. Тепер же це поняття значно розширене.
Стосовно порядку оскарження арешту майна, лектор дотримується позиції, за якої треба подавати спочатку апеляційну скаргу, а тоді вже клопотання в порядку статті 174 КПК України, що забезпечить необмеженість у кількості разів подання таких клопотань та в часі, що минув з моменту накладення арешту на майно.
За словами Андрія Чехонадського, бувають ситуації, коли під час обшуку вилучають майно, що не було описане у відповідній ухвалі (переліку майна, яке може бути вилучене), тоді таке майно отримує статус тимчасово вилученого. Обов’язком слідчого у такому разі є звернення до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на це майно, проте в 90% випадків це не робиться. У такому разі слідчий має повернути зазначене майно його власникові.

МЕНЮ

LegalHighSchool – Вища школа для юристів і адвокатів