Сергій Сільченко: спори, пов’язані з поновленням на роботі, — болісні як для працівників, так і для роботодавців

Про тенденції застосування судами матеріального права у трудових спорах, пов’язаних з поновленням на роботі, у рамках LHS розповів партнер практики трудового і податкового права ЮФ ILF Сергій Сільченко.

Спікер висвітлив ряд актуальних питань щодо різних категорій трудових спорів, навівши як приклад відповідну судову практику.

Пан Сільченко почав свою доповідь з розповіді про те, коли умова про випробувальний термін вважатиметься встановленою законно. Спікер звернув увагу на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29 березня 2018 року у справі №381/4968/16-ц, в якій зазначено, що умова про випробувальний термін вважатиметься законною у випадках, якщо вона внесена в трудовий договір і продубльована в наказі про прийняття на роботу.

Лектор також порушив питання про звільнення вагітних жінок. Звільнення такої категорії осіб по закінченні строкового трудового договору є законним. Але при цьому в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №759/19440/15-ц зазначено, що підприємство, на якому працювала вагітна жінка, зобов’язане працевлаштувати її на цьому або іншому підприємстві, а також виплачувати середню заробітну плату на період працевлаштування, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору. Іншими словами, за заявою такої особи може розглядатися спір не про відновлення на роботі, а про виконання підприємством обов’язку з її працевлаштування.

Також пан Сільченко розповів слухачам LHS про те, що роботодавець не може самостійно змінити причину звільнення за власним бажанням працівника. На підтримку цієї позиції є постанова Верховного Суду України від 20 лютого 2013 року у справі №6-157цс12, в якій зазначено, що розірвання трудового договору та його правові наслідки залежать від причин, що спонукають працівника до розірвання такого договору і які працівник визначає самостійно. Таким чином, у разі якщо зазначені працівником причини звільнення — порушення роботодавцем трудового законодавства (частина 3 статті 38 КЗпП України) — не визнаються роботодавцем, останній не має права самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору.

Не менш цікавим було питання про те, чи може працівник самостійно, без наказу роботодавця, використовувати відпустку. У постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі №761/30967/15-ц зазначено, що невихід на роботу у зв’язку із самовільним використанням працівником відпустки визнається прогулом і може бути причиною для звільнення працівника. При цьому, за словами пана Сільченка, звільненню на такій підставі не підлягає мати, яка йде у відпустку по догляду за дитиною.

На завершення доповіді спікер порадив слухачам-юристам якомога більше брати участь у трудових спорах, оскільки така участь допомагає сформувати правознавця як хорошого фахівця.

МЕНЮ

LegalHighSchool – Вища школа для юристів і адвокатів