Що таке екстрадиція, пояснила асоційований партнер АО Barristers Ельвіра Лазаренко

Ельвіра Лазаренко, асоційований партнер АО Barristers, описала дії адвоката у справах щодо екстрадиції для слухачів Школи кримінальної практики Legal High School.

Лектор відзначила, що екстрадиція — це одна із форм міжнародної співпраці щодо видачі особи державі, компетентними органами якої ця особа розшукується з метою притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку.

В Україні центральними органами щодо видачі особи є Генеральна прокуратура України — щодо видачі (екстрадиції) підозрюваних, обвинувачених у кримінальних провадженнях під час досудового розслідування, та Міністерство юстиції України — щодо видачі (екстрадиції) підсудних, засуджених у кримінальних провадженнях під час судового провадження або виконання вироку.

Доповідач розповіла про стадії такого явища, як екстрадиція. Перша з них — затримання особи, що розшукується іноземною державою. Звісно, воно відбувається з урахуванням вимог статей 206—208 КПК України, проте має певні особливості. Основною умовою для того, щоб затримати особу, є перебування її в міжнародному розшуку. Затримання особи на території України здійснюється уповноваженою на це службовою особою з інформуванням про затримання відповідної регіональної прокуратури, яка, у свою чергу, передає інформацію про це затримання відповідному центральному органу України та МЗС України протягом 60 годин після затримання. І вже цей орган протягом трьох днів інформує компетентний орган іноземної держави про вжиті заходи.

Наступна стадія — застосування до затриманої особи, що розшукується іноземною державою, запобіжного заходу. За словами лектора, щодо підозрюваного може застосовуватись арешт, який може бути тимчасовим або екстрадиційним. Різниця між ними полягає в тому, що до отримання запиту про видачу (екстрадицію) особи до неї може бути застосований тільки тимчасовий арешт, а от після отримання такого запиту прокурор звертається до слідчого судді з клопотанням про застосування вже екстрадиційного арешту. Після цих стадій ідуть такі: направлення запиту про видачу особи (екстрадицію), екстрадиційна перевірка, прийняття рішення про екстрадицію або відмову в екстрадиції особи іноземній державі та фактична передача особи запитуючій державі.

Ельвіра Лазаренко запевнила: для того, щоб вибрати тимчасовий арешт, прокурор повинен надати суду конкретний перелік документів, у тому числі документ, що посвідчує особу затриманого. Тобто якщо затриманий не мав при собі ні паспорта, ні іншого документа з необхідними даними, то суд повинен відмовити в задоволенні клопотання про накладення арешту. Проте практика свідчить, що таке відбувається не завжди. Важливим є належне посвідчення та відповідна форма документів, що містять дані про вчинення особою злочину на території іноземної держави, та обрання щодо неї запобіжного заходу компетентним органом іноземної держави, а також протокол затримання особи.

Лектор додала, що є такі види відтермінування видачі особи, як звернення особи до Міграційної служби із заявою про надання статусу біженця та, за наявності певних підстав, звернення до Європейського суду з прав людини з клопотанням про застосування тимчасових заходів у вигляді надання вказівки уряду України не здійснювати видачу особи до розгляду справи судом.

МЕНЮ

LegalHighSchool – Вища школа для юристів і адвокатів