Модуль «Особисті майнові та немайнові права автора» розпочався з лекції Катерини Сопової, судового експерта, патентного повіреного, заступника керівника Центру експертних досліджень НАПрН України, на тему «Плагіат: фактори, що враховуються при виявленні порушень авторських прав».
Поняття «плагіат» по-різному сприймається в наукових колах і серед тих, хто подає позов про порушення авторських прав, зазначила пані Сопова. У свою чергу, Закон України «Про авторське право і суміжні права» визначає плагіат як оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору. Таким чином, головними ознаками плагіату є оприлюднення твору та присвоєння авторства, відзначила спікер.
В українське законодавство було введено також і термін «самоплагіат», під яким мається на увазі оприлюднення, частково або повністю, власних раніше опублікованих наукових результатів як нових наукових результатів. На думку спікера, введення в національне законодавство цього терміна було спірним, адже як можна привласнити власні ідеї і твердження. Лектор звернула увагу на те, що цей термін прийшов до нас із США і в англосаксонській системі права це поняття має дещо інше значення. Термін self-plagiarism насправді означає duplicatepublication або multiplepublication — повторне оприлюднення власних раніше опублікованих творів, коли, наприклад, одну і ту ж статтю подають до різних видань. Повторна публікація не є плагіатом, але часто розглядається як академічна недобропорядність.
При цьому Катерина Сопова відзначила, що не відноситься до повторної публікації, наприклад, використання окремих фрагментів попередньої роботи як основи при написанні статті в іншому контексті або продовження розгляду окремої проблеми (розвиток попередньої думки). Крім того, іноді аудиторія кожного твору настільки відрізняється, що публікація однієї і тієї ж роботи в різних місцях необхідна для доведення авторського повідомлення.
Далі лектор запропонувала розглянути, як співвідносяться плагіат і порушення авторських прав у США і в Україні. Так, у США плагіат і порушення авторських прав не є синонімами і не кожен випадок плагіату вважається порушенням авторських прав, особливо стосовно творів, які перейшли в суспільне надбання, коли термін дії таких прав вияерпався. У той же час в Україні все навпаки: відповідно до національного законодавства плагіат є одним із видів порушення авторських прав. Академічний плагіат і «самоплагіат» в Україні належать до порушень академічної доброчесності.
У той же час для визначення наявності плагіату як одного з видів порушення авторських прав необхідно встановити причинний зв’язок між запозиченим і оригінальним твором, оскільки твори можуть бути створені авторами самостійно, незалежно один від одного. Збіг певних фрагментів творів може природно випливати з єдності джерел, якими користувалися обидва автори під час роботи над їхніми творами.
Крім того, при встановленні ознак плагіату необхідно враховувати випадки вільного використання твору (сумлінного використання). Також у кожному виді творів мають місце елементи, що охороняються авторським правом і що не охороняються, запозичення яких не призводить до порушення авторських прав.
Лектор окремо розглянула кожен фактор, який враховується при виявленні порушення авторських прав, а також доктрини — Fairuse, TransformativeUse, MergerDoctrine тощо.
