Про шлюбний договір як основу вічної любові або принаймні збереження нервів говорила у своїй лекції у Legal High School Ольга Ступак, суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. Вона відзначила, що вирішення будь-якого спору між колишнім подружжям починається з визначення правового режиму їх майна — незалежно від того, чи буде йти мова про його поділ, успадкування чи відповідність шлюбного договору нормам чинного законодавства. У першу чергу йдеться про те, чи врегулювали в шлюбному договорі правовий режим майна відповідно до чинного законодавства, чи не порушили при цьому норми Сімейного кодексу (СК) України.
Лектор нагадала, що правовий режим майна визначається статтями 57 та 61 СК України, та наголосила, що одним із основоположних принципів щодо майна подружжя є презумпція спільної сумісної власності, закріплений статтею 60 СК України. При цьому Верховний Суд України свого часу дещо відступав від цієї презумпції, зазначивши, що для того, щоб майно вважалося спільною сумісною власністю, потрібна наявність трьох критеріїв: набуття за час шлюбу, набуття за спільні кошти або внаслідок спільних трудових зусиль подружжя, набуття в інтересах сім’ї. Таким чином, на думку лектора, Верховний Суд України поклав на позивача тягар доказування того, що об’єкт, набутий під час шлюбу, є об’єктом спільної сумісної власності подружжя. У травні 2017 року (справа №6-843цс17) Верховний Суд України, уточнюючи свій висновок, повернувся до класичного розуміння презумпції, такий висновок застосовується і Верховним Судом.
Розглядаючи особливості шлюбного договору, Ольга Ступак нагадала слухачам Legal High School, що це вид цивільно-правового договору, але регламентація його у СК України створює у такому договорі певні особливості, що зумовлюють і предмет його регулювання, і суб’єктний склад, а також спричиняють наслідки стосовно його дійсності чи недійсності. Зокрема, сторонами такого договору можуть бути або наречені, які подали заяву на реєстрацію шлюбу, або подружжя, що, на думку лектора, унеможливлює участь у договорі чи вплив на нього третіх осіб (зокрема, батьків).
Лектор розповіла про предмет регулювання шлюбного договору та позицію Верховного Суду стосовно реалізації деяких аспектів шлюбних договорів. При цьому вона підкреслила, що шлюбний договір не може регулювати особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними і дітьми; зменшувати обсяг прав дитини чи ставити одного з подружжя у невигідне матеріальне становище. Крім того, шлюбним договором не може передаватися у власність одному з подружжя майно, право на яке підлягає державній реєстрації.
Ольга Ступак зазначила, що зазвичай шлюбний договір набуває чинності у день шлюбу, а у разі його укладення подружжям — у день нотаріального посвідчення. При цьому можуть бути встановлені строки його дії, а також строки тривалості окремих прав і обов’язків. Так само було зазначено про форму укладення шлюбного договору та наголошено, що подружжя має право відмовитися від шлюбного договору, а його дія за вибором подружжя припиняється з моменту укладення або в день подання нотаріусу заяви про відмову від нього.
Говорячи про підстави недійсності шлюбного договору, лектор нагадала, що вони встановлені Цивільним кодексом України для всіх договорів та окремо передбачені статтею 203 ЦК України. При цьому лектор послалася на практику Верховного Суду з визнання недійсними шлюбних договорів через їх невідповідність вимогам СК України.
