Слухачі LHS розбиралися в колізіях щодо компенсації

Про колізії, що виникають при стягненні компенсації при порушенні авторських і суміжних прав, розповіла слухачам Legal High School Ганна Бондаренко, суддя Господарського суду м. Києва. Лектор наголосила, що компенсація не є збитками, а являє собою окремий вид цивільно-правових відносин. Проблемними питаннями визначення розміру компенсації, на думку лектора, є визначення моменту вчинення порушення. Ганна Бондаренко наголосила на важливості визначення моменту вчинення порушення, адже з 22 липня 2018 року, коли набув чинності Закон України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», змінено норму закону про визначення розміру компенсації. Тобто якщо порушення відбулося після цієї дати, застосовується нова норма.

Ще одним важливим моментом є визначення умислу особи, яка вчинила порушення авторських прав, адже наявність умислу дозволяє суду потроїти розмір компенсації. Проте лектор підкреслила, що ця норма застосовується лише до порушень, вчинених після 22 липня 2018 року.

Проблемним моментом визначення розміру компенсації є застосування для її обрахування мінімальної заробітної плати чи прожиткового мінімуму. Наразі є різна практика, бо внесеними пунктом 3 розділу II прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» змінами до законодавства з 2017 року мінімальна заробітна плата не застосовується для обрахування заробітних плат та інших виплат. Верховний Суд зазначив, що компенсація за порушення авторських прав належить до таких виплат, відтак, для обрахування розміру компенсації треба застосовувати розмір прожиткового мінімуму, встановлений на 1 січня поточного року.

Проте досі позивачі формулюють вимогу до компенсації, використовуючи мінімальну заробітну плату, відповідно до статті 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права».

На переконання лектора, застосовувати Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», прийнятий 6 грудня 2016 року, для визначення розміру компенсації за порушення авторських та/або суміжних прав неправильно, адже цей закон вносить зміни саме до законів, які стосуються оплати праці, і не стосується Закону України «Про авторське право і суміжні права». Крім того, Закон України «Про авторське право і суміжні права» — це спеціальна норма, застосування якої є пріоритетним перед загальними нормами, що стосуються виплат саме щодо оплати праці.

Ганна Бондаренко радить слухачам Legal High School при визначенні компенсації використовувати положення постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №12, в якій, зокрема, зазначено, що розмір заподіяних збитків не має доводитись (однак розмір доведених збитків має враховуватись при визначенні розміру компенсації). Для визначення розміру компенсації суд повинен:

— врахувати обсяг порушення та (або) наміри відповідача;

— тривалість порушення; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення;

— наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключних прав даного позивача;

— можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля.

Лектор ілюструвала тези своєї доповіді прикладами судової практики, присвяченої захисту авторських та суміжних прав.

МЕНЮ

LegalHighSchool – Вища школа для юристів і адвокатів