Слухачі ознайомилися з підставами визнання господарських договорів недійсними

«Недійсність господарських договорів. Оспорювані угоди» — у фокусі уваги слухачів модуля «Спори щодо визнання договорів недійсними» блоку «Господарський процес. Спори з договірних відносин» Школи судової практики Legal High School. Тему розкривали партнер МЮФ Integrites Олександр Оніщенко та юрист МЮФ Integrites Антон Каганець.

Олександр Оніщенко розповів про підстави недійсності угод. Серед них — порушення щодо суб’єктного складу, форми договору, волевиявлення або змісту. Він також нагадав, що норми, які регулюють порядок визнання договорів недійсними, містяться як у Цивільному, так і в Господарському кодексах України.

«Податкові органи використовують наявність кримінального провадження стосовно одного із контрагентів як підставу для підтвердження фіктивності угоди» — звернув увагу на одну із особливостей судової практики пан Оніщенко.

Також він зазначив, що визнаний недійсним договір не матиме жодних правових наслідків, крім тих, які пов’язані з визнанням його недійсним. Це означає, що сторони, за можливості, мають повернути все отримане за договором і повернутися до стану, який діяв на момент підписання такого договору.

Далі Антон Каганець розповів про судову практику в цій сфері. «Питання про визнання договору недійсним виникає, як правило, коли одна із сторін не має бажання його виконувати», — зазначив він і порекомендував уважно вивчати текст договору на етапі його підписання, враховуючи при цьому можливі негативні наслідки для сторін.

Пан Каганець також ознайомив із судовою практикою визнання недійсними договорів на прикладі реальних кейсів. Зокрема, слухачі дізналися про дату, з якої договір вважається недійсним, про визнання недійсними вже розірваних договорів, а також договорів, підписаних без згоди одного із подружжя, фіктивних договорів та правочинів з банком напередодні визнання його неплатоспроможним.

Ще один кейс представляє позицію Верховного Суду в частині нікчемності відмови неплатоспроможного банку від власних майнових вимог. Зокрема, суд дійшов висновку, що в цьому випадку є дві окремі підстави нікчемності правочинів (договорів) неплатоспроможного банку: безоплатне відчуження майна та відмова від власних майнових вимог незалежно від безоплатності угоди.

За словами пана Каганця, останнім часом у його практиці досить часто зустрічаються справи, пов’язані з уступкою права вимоги. При цьому Верховний Суд постановив, що є можливість визнати договір про відступлення права вимоги недійсним за умови, що основним договором передбачено письмову згоду боржника, проте отримано її не було.

«Судова практика змінюється, і я вважаю, що це природний процес. Однак її нестабільність часто стає однією з головних причин програшу справ. Тому юристи завжди повинні враховувати цю особливість судової системи», — підбив підсумки лекції Олександр Оніщенко.

МЕНЮ

LegalHighSchool – Вища школа для юристів і адвокатів