«Сьогодні у рамках кримінального провадження експертизи можуть проводити винятково державні спеціалізовані установи» — Віоллета Федчишина

Аспектам проведення експертиз у рамках кримінального процесу було присвячено лекцію експерта вищого класу, професора кафедри ОРД Університету ДФС України Віоллети Федчишиної.
Однією з важливих змін, що відбулися в експертній діяльності, за її словами, є те, що сьогодні в рамках кримінального провадження експертизи можуть проводити винятково державні спеціалізовані установи. Такі обмеження передбачено статтею 7 Закону України «Про судову експертизу», яка набула чинності 25 березня 2018 року.
Також лектор відзначила, що експертні установи сьогодні проводять понад 80 видів експертиз, а в Україні працюють більш ніж 8 тисяч експертів.
Згідно з вимогами чинного законодавства, приватні експерти, які не працюють в експертних установах, мають підтверджувати кваліфікацію кожні три роки, а працюючі в таких установах — кожні п’ять років. При цьому всі експерти включені до Реєстру судових експертів України. У зв’язку з цим лектор рекомендувала починати вивчення експертного висновку із встановлення того, ким він був складений, а саме — яка фізична особа є фактичним виконавцем цього висновку.
«На практиці бувають випадки, коли експерт не зізнається в тому, що він не є чинним експертом і що він позбавлений кваліфікації експерта. У такому випадку адвокат не буде авторитетом в очах своїх клієнтів, яким запропонував проведення експертизи, і, що найголовніше, такий висновок буде недопустимим доказом у суді», — наголосила пані Федчишина.
Також необхідно звертати увагу на те, чи мав експерт на момент складання висновку повноваження щодо складання висновку саме з тих спеціальних знань, що необхідні для проведення дослідження. У реєстрі обов’язково зазначається кваліфікаційна спеціалізація експерта, за якою він має право проводити дослідження. Наприклад, експерт може мати кілька підтверджених спеціалізацій, але важливою є перевірка того, що на момент складання висновку повноваження експерта з конкретної спеціалізації були підтверджені.
Крім того, лектор підкреслила, що експертам, які працюють у державних експертних установах, заборонено використовувати своє кваліфікаційне свідоцтво при складанні висновку не від імені державної установи.
Основними документами, якими визначено порядок проведення експертиз та експертних досліджень, є наказ Міністерства юстиції України №53/5 від 8 жовтня 1998 року і наказ №591 Міністерства внутрішніх справ України від 17 липня 2017 року.
За словами пані Федчишиної, якщо експерт ознайомився з наданими йому для дослідження об’єктами і цих об’єктів (матеріалів, зразків) буде недостатньо для проведення дослідження, він має право звернутися з клопотанням про надання йому додаткових документів. І якщо ці документи не буде надано протягом 45 днів (зазначений термін може бути продовжено до 30 днів за клопотанням сторони у зв’язку з труднощами збору матеріалів), експерт зобов’язаний повернути документи з повідомленням про неможливість надання висновку, якщо жодне з питань неможливо досліджувати.
«Дуже частими є випадки, коли, крім переліку документів, наданих для дослідження, експерти заявляють клопотання про необхідність додаткового подання документів, у той же час надаються зовсім інші документи, і експерт чудово проводить своє дослідження, вже забувши про те, що йому потрібні були інші матеріали», — підкреслила лектор, закликавши звертати на це увагу і повідомляти суд.
Перелік об’єктів, які надаються експерту, обов’язково поіменно має бути зазначений у вступній частині висновку. «Якщо ви почнете звіряти документи, що надані для дослідження, то ви побачите, що є розбіжності з тими документами, про які зазначається в дослідницькій частині. На це необхідно звертати увагу, оскільки експерт самостійно не може збирати докази при проведенні дослідження», — зазначила Віоллета Федчишина.

МЕНЮ

LegalHighSchool – Вища школа для юристів і адвокатів