Захист трудових прав керівників компаній, а також корпоративне право проти трудових гарантій — тема лекції у Legal High School Інеси Летич, радника Asters. За її словами, корпоративне право, на відміну від трудового законодавства, змінюється досить динамічно, вводяться норми про права керівника, формується судова практика з цього питання. Вона зосередила увагу слухачів на питаннях звільнення керівника або його відсторонення, а також про матеріальну або майнову відповідальність, яка у відношенні до керівників видається інакшою, ніж у відношенні до рядових співробітників.
Лектор назвала осіб, які підпадають під визначення керівників (члени органів управління, заступники керівників, керівники відокремлених підрозділів та їхні заступники, головний бухгалтер, а також інші топ-менеджери), підкресливши, що не всі з них можуть бути корпоративними посадовими особами.
Спори про звільнення керівника можуть бути як трудовими, так і корпоративними. Згідно з Господарським процесуальним кодексом України розглядаються корпоративні спори між учасниками або учасниками та компанією щодо створення, діяльності, управління або припинення юридичної особи, крім трудових спорів, які розглядаються у рамках Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до практики Верховного Суду України, якщо підставою позову про поновлення на роботі є порушення трудових прав, то спір є трудовим. У той же час велика Палата Верховного Суду вирішила, що у разі якщо підставою позову є порушення прав учасника на управління, але не трудових прав директора, то такий спір є корпоративним. При цьому ВП відзначила, що рішення загальних зборів учасників є самостійною підставою для звільнення. При цьому можливість загальних зборів у будь-який момент позбавити повноважень директора (стаття 99 ЦК України) не може розглядатися в площині трудового права. Однак ця норма не є абсолютною, бо якщо в процесі звільнення було порушене трудове законодавство, то позов необхідно розглядати як трудовий спір.
Говорячи про відсторонення керівника, лектор нагадала, що цей процес регулюється як ЦК України, так і КЗпП. Зокрема, член виконавчого органу може в будь-який момент бути відсторонений від виконання обов’язків (стаття 99 ЦК України). У той же час відсторонення від роботи допускається у випадках, передбачених законодавством (стаття 46 КЗпП). Залежно від обставин, спори про відсторонення можуть підпадати під різну категорію: спори можуть розглядатися в площині тільки корпоративного законодавства, але в той же час навіть відсторонення директора може бути «трудовим», якщо при цьому мало місце порушення трудових прав.
Так само двоїстою є і відповідальність керівників. Якщо відшкодовуються збитки, то йдеться про господарський спір, а якщо йдеться про матеріальну відповідальність, то вона підпадає під дію КЗпП. Лектор підкреслила, що КЗпП застосовується, якщо йдеться про трудові порушення (пошкодження корпоративного автомобіля або ПК) або якщо відповідальність прямо передбачена в КЗпП. Господарський кодекс використовується у разі перевищення повноважень, порушення процедури прийняття рішень, бездіяльності тощо.
Визначення підсудності. За словами лектора, загальними судами розглядаються спори, що виникають з трудових відносин (залучення до матеріальної відповідальності). Господарськими судами розглядаються спори між юридичною особою та її посадовою особою про відшкодування збитків за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи в інтересах такої юридичної особи.
