“Стокгольм приваблює тим, що це дуже вільний арбітраж, який максимально наближений до арбітражу ad hoc”, – спікер LHS Геннадій Цірат

Все, що потрібно знати про Стокгольм та центральноєвропейські арбітражі, слухачам Школи судової практики Legal High School розповів Геннадій Цірат, доцент кафедри міжнародного приватного права Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Тараса Шевченка, адвокат, д.ю.н.

Як зазначив лектор, більшість суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності схиляються до обрання постійно діючих арбітражних інститутів (а не арбітражу ad hoc), які можна поділити на універсальні, регіональні та місцеві.

До універсальних звертаються переважно сторони, які не мають відношення до держави – місця знаходження арбітражу. Саме до цієї категорії входить і Арбітражний інститут Стокгольмської торгової палати, у 50% справ якого не беруть участь шведські суб’єкти.

Будь-яка арбітражна процедура в постійно діючих арбітражних органах може бути поділена на два етапи. Перший складається з ініціювання арбітражної процедури, обміну документами, формування складу арбітрів, сплати авансів та передачі справи арбітрам. Сутність другого етапу – це власне розгляд справи, який закінчується ухваленням рішення.

Особливість Стокгольму порівняно з іншими арбітражними інституціями виявляється ще під час ініціювання процедури. Зазвичай в арбітражах ініціювання здійснюється через подання позову (наприклад, ІСС) або прохання про арбітраж (наприклад, LCA). Вимоги до їх змісту  прості: зазначити позивача, відповідача, адресу і сам договір, вказати, що вимагаєте і чому. Не потрібно обґрунтовувати всі вимоги і посилатися на докази – варто додати арбітражну угоду та сплатити реєстраційний збір.

У Стокгольмі ж спочатку подається заява про арбітраж, до якої додається арбітражна угода або контракт з арбітражним застереженням, і сплачується реєстраційний збір. Тоді генеральний секретар вирішує, чи підсудна ця справа даній арбітражній інституції та повідомляє про це відповідача.

Однією з сильних рис Стокгольмського арбітражного інституту є те, що при створенні складу третейського суду третього арбітра призначає Правління. Воно ж вирішує питання у випадку, якщо сторони не узгодили склад арбітрів. Після цього сторони сплачують реєстраційний збір, і тільки тоді весь файл справи передається складу арбітрів. Позивач має подати позовну заяву після того, як арбітри розберуть умови угоди сторін. Шведи працюють за принципом: кожному треба подавати відповідні дані: секретарю – заяву, арбітрам – справу та докази. За шведською традицією розгляд справ і слухання мають організовувати головуючі складу.

Умова проведення усних слухань у стокгольмському арбітражі наступна: на їх проведенні має наполягати одна зі сторін або арбітр. В іншому випадку справа розглядається за наявності письмових матеріалів.

Лектор запевнив: Стокгольм приваблює тим, що це дуже вільний арбітраж, який максимально наближений до арбітражу ad hoc.

МЕНЮ

LegalHighSchool – Вища школа для юристів і адвокатів