Суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо після подання такої скарги з’явилася відповідна практика Верховного Суду, — Наталія Блажівська

Про тенденції податкових спорів в Україні та новели судової практики розповіла слухачам Legal High School Наталія Блажівська, суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, к.ю.н., доцент. Описуючи навантаження суддів, вона нагадала слова секретаря палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів Касаційного адміністративного суду Раїси Ханової, яка наголосила, що такої великої кількості справ, як розглядає їх суд, більше не розглядає жоден суд в іншій країні.

Лектор проаналізувала ряд важливих рішень, ухвалених у 2020 році. Зокрема, постанову Верховного Суду від 21 січня 2020 року щодо підстав застосування штрафних санкцій на підставі статті 127 Податкового кодексу України, постанову Верховного Суду від 31 січня 2020 року щодо можливості застосування штрафних санкцій у разі проведення розрахунків суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності шляхом зарахування однорідних вимог, постанову палати Верховного Суду від 17 лютого 2020 року щодо пільг зі сплати податку на нерухомість, у разі якщо об’єктом оподаткування є будівля промисловості, а також від 21 лютого 2020 року щодо необхідності дослідження процедурних порушень, допущених контролюючим органом до проведення виїзної перевірки. Було проаналізовано та роз’яснено позицію палати від 26 червня 2020 року щодо звернення податкового органу до суду в загальному порядку із заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платників податків та від 19 червня 2020 року щодо відсутності підпису на акті перевірки як підставі для скасування податкового повідомлення-рішення.

Наталія Блажівська відзначила, що статтю 341 Кодексу адміністративного судочинства України в лютому було доповнено дуже важливою нормою, у якій де-юре було закріплено те, що де-факто застосовувалася і раніше, а саме — суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо після подання касаційної скарги з’явилася відповідна практика Верховного Суду.

За словами лектора, Велика Палата Верховного Суду розв’язала гостру проблему, що стосувалася спірності статусу платника єдиного внеску відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» і наслідку наявності обов’язку сплачувати єдиний внесок у мінімальному розмірі за відсутності доходу від підприємницької діяльності. Велика Палата зазначила, що статус ФОП є формою реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність. Відсутність підтвердженої у визначеній державою формі реалізації цього права унеможливлює автоматичне перенесення набутих до 2004 року ознак суб’єкта господарювання, оскільки особа не може бути примушена до реалізації наданого їй права, а користується ним на власний розсуд. Водночас зміни в адмініструванні системи державної реєстрації ФОП, запроваджені законами №2390-VI та №1155-VII, не спростовують наведених висновків щодо природи визначення правового статусу ФОП, а лише визначають регулювання наданого права.

Завершуючи лекцію, Наталія Блажівська звернула увагу на актуальну судову практику з урахуванням ретроспективних новел закону №466-IX. Лектор зазначила, що тенденцією податкових спорів є застосування при розгляді справ принципу верховенства права з урахуванням практики ЄСПЛ, зокрема принципу належного урядування, а також аналізу дискреційних повноважень контролюючих органів, і наголосила на важливості ретельної підготовки позовних матеріалів.

МЕНЮ

LegalHighSchool – Вища школа для юристів та адвокатів

Кошик