Суддя повинен вміти відокремлювати справжні та помилкові свідчення свідків, правдиві та неправдиві факти, переконана суддя Олександра Жуковська, лектор LHS

У рамках блоку «Стратегія і тактика судового процесу. Доведення. Протидія процесуальним диверсіям» Школи судової практики Legal High School проходить модуль «Показання свідка як джерело доказів». Суддя Дубенського міськрайонного суду Рівненської області Олександра Жуковська виступила з лекцією на тему «Дані та факти, які можна отримати тільки від особи. Відповідальність свідків».

Лектор розпочала з визначення термінології, зупинилася на категоріях осіб, які не можуть бути допитані як свідки, та розповіла про допустимість доказів.

Три моменти, коли доцільно клопотати про допит свідка: для встановлення фактів, які не можна документально закріпити (зміст, спільне проживання); для з’ясування обставин, які свого часу були документально закріплені, але документи втрачені; для дослідження ймовірності інших джерел доказування.

Потім Олександра Жуковська зупинилася на етапах процесу допиту свідків. Перший — це залучення. Гіпотетично, свідка можна залучити і з ініціативи суду, але на практиці таке трапляється вкрай рідко (для виклику свідка суду мають бути відомі ім’я, прізвище особи, де вона проживає). Інші варіанти — за заявою учасника процесу. Пані Жуковська виділила два види заяв: 1) заява про виклик свідка подається до або під час підготовчого засідання (в заяві необхідно вказати анкетні дані, де проживає або працює, і зазначити обставини, які він може підтвердити) або до початку першого судового засідання в спрощеному провадженні; 2) заява про забезпечення доказів шляхом допиту свідка (обґрунтувати, що його не можна допитати за загальним порядком, чому доказ може бути втрачено в майбутньому). Говорячи про другий вид, суддя наголосила, що такі заяви задовольняються судом вкрай рідко (за подання другої заяви, на відміну від першої, необхідно сплачувати судовий збір, а ухвалу про задоволення заяви може бути оскаржено в апеляційному порядку). «Важливо допитувати свідків безпосередньо в процесі, тоді суд сприймає показання з усіх ракурсів — не тільки змістовно, а й емоційно», — підкреслила Олександра Жуковська. Другий і третій етапи — підготовка до допиту і власне допит.

Такий церемоніальний момент, як присяга, за словами судді, неабияк впливає на свідка. Приймаючи присягу, свідок зобов’язується давати правдиві показання, в іншому випадку йому загрожують юридичні наслідки. Лектор порекомендувала готувати своїх свідків і роз’яснювати їм нюанси. У її практиці були випадки, коли свідок погоджувався давати показання, але відмовився приймати присягу. «Чи можна відмовитися від присяги з релігійних міркувань?», — поцікавився один із слухачів LHS. Суддя відповіла, що ні, можна відмовитися давати показання щодо себе, членів сім’ї та близьких родичів. Якщо свідок прийшов до залу засідання, він повинен прийняти присягу. «Суд цікавлять факти, фактичні обставини, а в показаннях свідків дуже багато оціночних суджень, якихось висновків, пропущених крізь власний досвід. Отже, суддя повинен вміти відокремлювати справжні та помилкові свідчення, правдиві та неправдиві факти», — резюмувала Олександра Жуковська.

МЕНЮ

LegalHighSchool – Вища школа для юристів і адвокатів