Як відомо, п’ять років тому в кримінальному процесі з’явилася нова процесуальна фігура — слідчий суддя. Про його роль та функції в кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування слухачам Legal High School у рамках сьогоднішнього модуля Школи кримінальної практики розповіла суддя Шевченківського районного суду м. Києва Олена Мєлєшак.
Лектор нагадала, що визначення нового інституту міститься в пункті 18 частини 1 статті 3 Кримінального процесуального кодексу (КПК) України: слідчий суддя — суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення в порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, і в разі, передбаченому статтею 247 цього Кодексу (розгляд клопотань щодо негласних слідчих (розшукових) дій), — голова або за його визначенням інший суддя апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційного суду області, міст Києва і Севастополя. Слідчих суддів у суді першої інстанції обирають збори суддів із складу суддів відповідної інстанції.
У Шевченківському районному суді столиці, як підкреслила пані Мєлєшак, усі судді є слідчими, при цьому навантаження на них — колосальне. Наприклад, торік Олена Мєлєшак розглянула понад півтори тисячі матеріалів кримінальних проваджень. Причому з середини березня ц.р. після набуття чинності окремими новаціями кримінального блоку процесуальної реформи (йдеться про нові правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі про проведення обшуку або обрання запобіжного заходу, що здійснюються на підставі постанови слідчого судді, а відповідне клопотання подається до місцевого суду, в рамках територіальної юрисдикції якого знаходиться (зареєстрований!) орган досудового розслідування як юридична особа) проблема великого навантаження на слідчих суддів тільки загострилася. У першу чергу це стосувалося Шевченківського районного суду м. Києва, який повинен був розглядати клопотання слідчих підрозділів Києва та області, що складаються із близько 50 структурних одиниць. До цієї ж обителі правосуддя надходять і всі клопотання слідчих Служби безпеки України та Державної фіскальної служби України. Тому той факт, що законодавці вирішили відмовитися від нових правил (відповідний закон) 12 квітня ц.р. уже набув чинності) лектор вважає цілком доречним і необхідним: тепер до Шевченківського районного суду м. Києва звертатимуться тільки ті органи досудового розслідування, які знаходяться в територіальній юрисдикції Шевченківського району столиці, а слідчі з інших районів Києва і Київської області — до відповідних місцевих судів.
У рамках своєї лекції Олена Мєлєшак детально проаналізувала ключові функції слідчого судді, серед іншого звернувши увагу на таке повноваження, як надання дозволу або відмови в застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження. Види відповідних заходів, як зазначалося, прописані в статті 131 КПК України, і вони характеризуються рядом специфічних ознак. Таких спікер виділила шість: вони мають процесуальний характер і регулюються кримінальним процесуальним законом; підстави, межі та порядок їх застосування регламентовані законом; спрямовані на досягнення єдиної мети — забезпечити належний порядок кримінального провадження, його дієвість; мають виражений примусовий характер; мають виключно примусовий характер — тобто застосовуються тільки в тих випадках, коли іншими заходами публічні завдання кримінального провадження виконати неможливо; специфічний суб’єкт застосування їх, як правило, слідчий суддя.
