Судова практика адаптується до нових видів трудових відносин — суддя Деснянського районного суду м. Києва Ірина Петріщева

Про нові підходи Верховного Суду в спорах про припинення трудових відносин слухачам Legal High School у рамках спецкурсу «Модернізація трудових відносин: правові аспекти» розповіла суддя Деснянського районного суду м. Києва Ірина Петріщева. Зокрема, вона зазначила, що зміни суспільно-економічних відносин, розвиток нових форм зайнятості, трудова, внутрішня і зовнішня міграція впливають на загальний процес трудових правовідносин. І сьогодні вони вже не регулюються так імперативно, як раніше.

Одним із знакових і передових, за словами Ірини Петріщевої, є постанова Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі №520/11437/16-ц, в якій вирішувалося питання припинення трудових відносин між господарським товариством та його керівником.

Згідно з обставинами справи, керівник господарського товариства не зміг реалізувати своє право на припинення трудових відносин, передбачене статтею 38 Кодексу законів про працю України, у зв’язку з неявкою на загальні збори єдиного учасника господарського товариства. Згідно зі статутом господарського товариства вирішення питання про звільнення керівника належить до виключної компетенції загальних зборів товариства.

Вичерпавши всі передбачені законодавством можливості, керівник звернувся до суду з позовом, в якому просив звільнити його з посади директора і зобов’язати вчинити певні дії. У позові він звертав увагу на те, що бездіяльність господарського товариства призвела до порушення його трудових прав, оскільки він позбавлений можливості вільно вибирати працю, що передбачено статтею 43 Конституції України.

У цьому спорі, за словами Ірини Петріщевої, ВС констатував порушення прав позивача на припинення трудових відносин. Касаційний суд встановив, що саме господарське товариство не виконало вимоги законодавства, не вчинивши дії, які були необхідні для вирішення питання про звільнення позивача з посади директора.

«При проведенні оцінки правовідносин Верховний Суд вказав, що спосіб захисту прав позивача має визначатися, виходячи із загальних принципів судочинства», — підкреслила лектор.

Також Ірина Петріщева звернула увагу на постанову Верховного Суду від 8 травня 2018 року у справі №127/21595/16-ц, в якій вирішувалося питання встановлення факту трудових правовідносин. Зокрема, фізична особа просила встановити факт трудових правовідносин між нею і фізичною особою — підприємцем після закінчення строку дії договору підряду, укладеного між ними.

ВС скасував рішення апеляційного суду про відмову в задоволенні вимог і направив справу на новий розгляд. ВС підкреслив, що апеляційний суд не звернув увагу на те, що в договорі підряду не зазначено, який саме результат роботи повинен передати виконавець замовнику, а процес роботи не передбачає будь-якого кінцевого результату.

Також апеляційний суд не врахував, що жодним із пунктів договору не встановлений обсяг виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, що підлягають вимірюванню, які повинні були бути відображені в акті їх приймання. Не містяться в них і відомості про те, який саме конкретний результат роботи повинен передати виконавець замовнику, не визначений перелік завдань роботи, її видів, кількісних і якісних характеристик. Також не досліджено і те, чи мала оплата праці за виконану роботу систематичний характер, як це передбачено трудовим договором, чи була разовою.

МЕНЮ

LegalHighSchool – Вища школа для юристів та адвокатів

Кошик