Тему визнання доказів недопустимими розкрила Анастасія Гурська, партнер АО «Клочков та Партнери»

Про деталі визнання доказів недопустимими, включаючи підстави та порядок такого визнання, слухачі Школи кримінальної практики Legal High School дізналися від партнера АО «Клочков та Партнери» Анастасії Гурської.
Багато доказів, які збирають органи досудового розслідування під час його проведення, на перший погляд можуть містити достатньо інформації для підтвердження факту вчинення особою певного кримінального правопорушення та доведення її вини. Натомість для забезпечення дотримання прав і свобод людини є положення, відповідно до якого докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, є недопустимими.
Що стосується визначення істотних порушень прав людини і основоположних свобод, то лектор запевнила, що до них включаються конкретні діяння. Перш за все варто відзначити вчинення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов. Прикладом цього буде прослуховування телефону особи без отримання органом досудового розслідування відповідного дозволу суду, що в даному випадку є обов’язковим. Результати таких дій, як отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи погрози застосування такого поводження, пані Гурська радить шукати в європейському законодавстві, зокрема у практиці Європейського суду з прав людини.
До цього ж списку лектор додає порушення прав людини на захист і на перехресний допит, а також отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від дачі показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права.
Лектор розповіла також про інші випадки визнання доказів недопустимими. Так, на практиці часто трапляється, що в кримінальному провадженні відсутні особи, які мають відповідний процесуальний статус, а є лише свідки, які мають бути допитаними. От якщо котрогось із останніх надалі буде визнано підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні, то його свідчення не вважатимуться допустимими доказами.
Відповідно до грудневих нововведень 2017 року, розгляд усіх клопотань має фіксуватися на аудіо. Пані Гурська пояснила: якщо ухвалу про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи було винесено слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання, то дані, отримані під час такого обшуку, не можуть бути прийняті як належні докази. Аналогічна ситуація виникає тоді, коли після проведення відео- та аудіофіксації власне обшуку до протоколу не долучається носій інформації з відео- та аудіофайлами.
Послуговуватися загальними положеннями понять та джерел доказів Анастасія Гурська радить при визначенні порушення вимог КПК України щодо суб’єкта надання доказів та форми доказів, що також вважається підставою для визнання доказів недопустимими. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи та висновки експертів. Проте трапляються випадки, коли в рамках кримінального провадження проводиться не експертиза, а дослідження спеціалістом, який фактично є підлеглим органу досудового розслідування.

МЕНЮ

LegalHighSchool – Вища школа для юристів і адвокатів