Україні потрібна дієва енергетична стратегія, яка закладала б інструменти для подолання ключових проблем галузі, переконані спікери LHS Discussion Hub

У середу, 19 серпня, відбувся LHS Discussion Hub «Енергетичний вектор України», у рамках якого визнані експерти енергетичної галузі обговорили актуальні питання відновлювальної енергетики, межі державної підтримки «альтернативної» генерації, перспективи звернення позовів до ДП «Гарантований покупець» та інші вкрай важливі для галузі питання. Модератором дискусії виступив Ярослав Петров, партнер Asters.

Про відновлювану енергетику та засади її правового регулювання як основу енергетичної політики України розмірковували Артем Семенишин, виконавчий директор ГС «Асоціація сонячної енергетики України», та Олександр Козакевич, голова Української асоціації відновлюваної енергетики.

За словами Артема Семенишина, 2019 рік став переломним: суттєво збільшилася кількість гравців на ринку та обсяги встановлених потужностей. Він зазначив, що найбільше потужностей було побудовано саме в сонячній енергетиці, що призвело до певних системних дисбалансів в енергомережі, що стосувалися фінансової дисципліни виплат. Як відомо, в Україні діє лише одна система підтримки — у вигляді «зеленого» тарифу. При цьому держава не вклала практично жодних інвестицій, вона досі розраховується за «зелений» тариф.

Разом із тим, пан Семенишин зазначив, що система «зеленого» тарифу у світі вже відживає, а ефективними є інші формати, зокрема, аукціони на підтримку відновлювальної енергетики, податкові, фінансові стимули, які дозволяють інвесторам отримувати певні преференції. А сам ЄС робить акцент на децентралізованій генерації: залученні кооперативів, великої кількості приватних власників, які стають частиною великої мережі.

Олександр Козакевич підкреслив, що з огляду на останні події, пов’язані з тарифами, більшість інвесторів уже втомилися від політичних заяв. Так тривати більше не може, і вересень продемонструє настрої як інвесторів, так і профільних асоціацій. Основна вимога інвесторів, за словами спікера, — налагодження поточних виплат.

Основним надходженням коштів для «зеленої» енергетики все ж таки є тариф, який встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. «Усі дороги ведуть до регулятора. І від того, як регулятор (даруйте за тавтологію) регулюватиме цей процес, залежить подальший розвиток взаємовідносин і настрої інвесторів, зокрема, щодо ініціювання позовів», — зазначив пан Козакевич.

Загалом, як він підкреслив, в Україні було створено сприятливий ландшафт, побудовано багато об’єктів відновлювальної енергетики. Але зміна влади кардинально змінила вектор державної політики. «Саме тому й почалися всі негаразди з відновлювальною енергетикою», — переконаний спікер. Він резюмував: формування ринкових механізмів і відносин — це завдання регулятора. Регулятор має вчасно та в інтересах лише енергетичної галузі ухвалювати свої рішення. «Нам потрібна чітка енергетична стратегія, якої всі будуть дотримуватися, і незалежний професійний регулятор», — переконаний Олександр Козакевич.

«Не можу не погодитися з тим, що у державі має бути стратегія щодо використання відновлювальних джерел енергії і не тільки з точки зору генерації, а й функціонування в рамках мережі, її розвитку та інтеграції з ЄС», — додав Ярослав Петров.

Межі державної підтримки «альтернативної» генерації окреслила Марина Ільчук, старший юрист CMS Cameron McKenna Nabarro Olswang. У вигляді чого державна допомога може взагалі надаватися? У вигляді певних субсидій, дотацій, податкових пільг, продажу державного майна за нижчою вартістю чи надання оренди на нижчою платою. Це можуть бути як і прямі витрати державного бюджету, так і втрати. І виплати за «зеленим» тарифом у певному роді також можуть розглядатися як втрати.

«Європейська комісія говорить, якщо йдеться про підтримку зеленої генерації, маємо стимулювати суб’єктів господарювання до певної конкуренції», — звертає увагу пані Ільчук. Європейці розробили певні критерії допустимої державної підтримки і закликають держави поступово переходити до аукціонної підтримки зеленої генерації. Вважається, що за рахунок конкуренції тариф буде знижуватися, і таким чином підтримуватиметься мале підприємництво.

Україна мала б поступово імплементувати ці зміни. У 2019 році ухвалено Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення конкурентних умов виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії», який передбачав, що з 2020 року Україна мала б переходити на аукціонну підтримку генерації з альтернативних джерел енергії. Марина Ільчук додала, що у зв’язку з певними коливаннями на ринку щодо підтримки зеленої генерації, квоти на підтримку зеленої генерації затвердженими не були. Зараз консенсус на ринку досягнутий, прийнятий відповідний закон, і з 2021 року очікуються аукціони. Далі пані Ільчук детальніше розповіла, як вони відбуватимуться за новими правилами.

Зміни законодавства про «зелений» тариф та аукціони, арбітражні перспективи інвесторів щодо ретроспективних змін та стягнення заборгованості з «ГарПоку» проаналізував Максим Сисоєв, партнер київського офісу МЮФ Dentons. Доповідач відтворив хронологію законодавчих перепитій і зазначив, що зараз «зелений» тариф знижений на 15%. І найбільше не задоволені компанії, які реалізовували свої проєкти в 2017–2018 роках, адже вони можуть не окупитися, не буде можливості сплатити кредити банкам.

«Дійсно, зараз усі очікують на квоти. Зараз вони будуть фіксованими на рік, а на наступні чотири роки будуть індикативними та можуть змінюватися», — додав пан Сисоєв. З індикативними квотами інвестору буде складніше. Також він зазначив, що, за новим законодавством, біоенергетичні проєкти, введенні в експлуатацію після 1 січня 2023 року, не зможуть отримувати «зелений» тариф. І логіку такої правки зрозуміти складно.

Свою доповідь Максим Сисоєв завершив перспективами інвесторів щодо отримання відшкодування за завдані їм збиткам. Наразі чимало позовів було подано до «Гарантованого покупця», це одна опція, а інша — звернення до арбітражу в Парижі (якщо при укладенні договору РРА відповідне арбітражне застереження було передбачене). Однак спікер вважає, що стягнути заборгованість з «ГарПоку» буде доволі складно, адже у них немає грошей.

Аналізуючи перспективи оскарження, Ярослав Петров зазначив, що розуміє логіку таких позовів, адже кожна компанія прагне захистити себе. Утім, платежі, які виконуються «Гарантованим покупцем», йдуть не через спеціальні рахунки, отже, є ризики, що ці рахунки будуть арештовані, що вплине на платежі по ринку в цілому.

Іван Бондарчук, радник, керівник практики енергетики та природних ресурсів Юридичної групи LCF, зазначив, що кількість позовів до «ГарПоку» збільшується, але не так швидко, як це могло би бути з огляду на останні події. Подано близько 30 позовів із сумою позову від 1 до 12 млн грн на кожного позивача. Він вважає, що компанії вичікують, аби накопичити більший обсяг позовних вимог для того, аби позови були ефективнішими.

«З одного боку, багато інвесторів вичікують, дослуховуючись до обіцянок уряду забезпечити вчасні платежі і розпочати виплати заборгованості вже до кінця поточного року, а з іншого — велика кількість компаній розглядають можливість звернення до суду з метою стягнення заборгованості, усвідомлюючи, що чим швидше вони отримають рішення суду, тим імовірніше його результативне виконання. Умовно кажучи, перші отримують все, адже коштів на всіх забракне», — переконаний Іван Бондарчук. За його словами, проблема погашення заборгованості — це проблема збалансування фінансової ситуації на ринку. Фінансові потоки на ринку електроенергії не збалансовуються, навпаки, стають ще більш заполітизованими. І це тішити аж ніяк не може. «Отже, питання позовів до «ГарПоку» з юридичної точки зору є очевидним. А виконання цих рішень залежить від збалансування фінансових потоків», — вважає спікер.

З тим, що кількість позовів до «ГарПоку» збільшується, погодився і Максим Лебедєв, партнер, керівник практики корпоративного права та M&A GOLAW, адвокат. У провадженні їхньої компанії вже є декілька таких позовів. Сума позовів подекуди значно вища, ніж озвучив попередній спікер: і 20, і 30 млн грн. Цікаво, що в деяких випадках, як показує практика, «Гарантований покупець» добровільно погашав заборгованість, і акцентував увагу на відсутності підстав для застосування пені й штрафних санкцій, але суди з такою позицією не погоджуються.

Максим Лебедєв переконаний, що позови до «ГарПоку» треба подавати і вигравати. Але йому поки не зрозуміла позиція банків з цього питання: банки наразі не вітають такі ініціативи. Утім, позиція державних і приватних банків у цьому контексті відрізняється.

Перспективи інвестиційних енергетичних спорів проти держави проаналізувала Тетяна Миленька, LL.M, радник, керівник практики енергетики Hillmont Partners, адвокат. Вона погодилася з колегами в тому, що, ймовірно, фінансовий ефект від позовів до «ГарПоку» отримають ті, хто «добіжить першим». Утім, якщо фінансової можливості у «ГарПоку» немає зараз, то навряд чи вона з’явиться для виконання рішення, винесеного на користь позивача. Тому лектор досить скептично ставиться до такої стратегії.

За словами Тетяни Миленької, якби Україна мала б робочу стратегію, яка закладала б не лише декларативні принципи, а дієві шляхи подолання ключових стратегічних проблем, енергетична інфраструктура відбудовувалась би. Енергетична стратегія не відповідає реаліям, її потрібно переглядати щонайменше що п’ять років та відображати нові виклики, технологічні новації.

МЕНЮ

LegalHighSchool – Вища школа для юристів та адвокатів

Кошик