З лекцією на тему «Забезпечувальні заходи англійського правосуддя. Українські і російські боржники в іноземних судах» перед аудиторією Legal High School виступив радник ЮФ Asters Дмитро Шемелін.
На початку лекції пан Шемелін розповів, чому останнім часом спостерігається стійка тенденція до підвищення ролі (і, відповідно, популярності) міжнародного комерційного арбітражу як інструменту вирішення спорів.
Як зазначив лектор, у англійського правосуддя «довгі руки». Англійські суди вважають, що вони мають право розглянути мало не будь-який комерційний спір. Якщо у суду виникнуть підозри, що відповідач має намір приховати своє майно, щоб уникнути виконання судового рішення, суд може накласти арешт на активи відповідача по всьому світу. У багатьох країнах такі забезпечувальні заходи будуть підтримані місцевими судами. Після прийняття судом рішення по суті позову воно також може бути визнане і виконане в більшості держав – це далеко не повний перелік причин вибору іноземної юрисдикції при розгляді спорів.
Далі спікер проаналізував питання правил підсудності в судах Англії та Уельсу.
«Основне правило підсудності (принаймні, до завершення Brexit) – Брюссельський регламент. Правила common law (універсальна юрисдикція) застосовуються у разі, якщо відсутні підстави для застосування Регламенту, а саме: відповідач (співвідповідач) не є резидентом Великої Британії, ЄС, Швейцарії, Ісландії, Норвегії », – роз’яснив Дмитро Шемелін.
Існують дві альтернативні підстави для встановлення підсудності англійському суду.
Перше – вручення відповідачеві позову в Англії (service of process). Дозволу суду не потрібно, якщо відповідач – фізична особа (достатньо короткострокового візиту (фактичного перебування), юридична особа, яка здійснює економічну діяльність на цій території. Позов вручає спеціальний агент (service of process agent).
Друге – за відсутності відповідача в Англії можна отримати дозвіл від суду на вручення позову відповідачеві за кордоном. Дозвіл надається при виконанні трьох умов:
1) є розумні перспективи виграшу;
2) англійський суд є прийнятним місцем розгляду спору з точки зору паралельних справ, доказів, витрат, свідків тощо;
3) позов відноситься до однієї з встановлених категорій (перелік не є вичерпним):
– один із співвідповідачів перебуває в Англії;
– відносини сторін регулюються правом Англії;
– контракт укладений (порушений) чи шкода заподіяна (понесена) в Англії;
– позивач вимагає забезпечення в Англії;
– позов стосується майна в Англії (крім іноземного нерухомого майна);
– позов стосується трасту за англійським правом тощо;
Забезпечувальні заходи в англійських судах існують на підтримку позовного провадження в Англії та Уельсі, позовного провадження за кордоном, арбітражу.
При цьому необхідне дотримання таких умов забезпечувальних заходів, як:
– наявність юрисдикції;
– наявність обґрунтування справи по суті;
– ризик заподіяння шкоди, який не може бути компенсований присудженням збитків;
– пропорційність.
Існують і додаткові умови для застосування забезпечувальних заходів: вирішення спору; зустрічне забезпечення; добровільне зобов’язання.
Також пан Шемелін відзначив великий арсенал забезпечувальних заходів в англійських судах:
– арешт активів у формі заборони розпоряджатися активами на певну суму і приписи розкрити інформацію про активи (існує з 1975 року);
– receivership – призначення керуючого майном відповідача (застосовується у виняткових випадках, якщо звичайний наказ про арешт не надає достатнього захисту);
– надання доказів;
– розкриття інформації відповідачем;
– розкриття інформації третіми особами, зазвичай банками, керуючими компаніями, інтернет-провайдерами;
– обшук, в основному в IP-справах (застосовується зрідка).
– заборона ініціювання паралельних процесів в інших юрисдикціях;
– допит відповідача або заборона виїзду з країни.
На завершення лекції спікер запропонував слухачам Legal High School виконати кілька практичних завдань на прикладах конкретних судових процесів.
