Віталій Мазур звернувся до актуальних позицій Верховного Суду щодо права на житло

У рамках модуля «Інші цивільні спори» LHS про спори щодо виселення, а також про актуальні позиції Верховного Суду щодо питань права на житло розповів партнер АО Sensum Віталій Мазур.

Спікер звернув увагу на специфіку спорів щодо виселення в різних категоріях спорів, основні позиції Верховного Суду щодо цього питання, а також поділився деякими практичними кейсами. Детальніше автор зупинився на позиціях Верховного Суду у спорах про виселення осіб з житла, яке було передане відповідачем в іпотеку і яке купувалося не за кредитні гроші, а також на спорах про виселення осіб з житла, яке було придбане на публічних торгах.

Як констатує спікер, частина 2 статті 109 Житлового кодексу УРСР встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого житлового приміщення. Як виняток допускається виселення громадян без надання іншого житлового приміщення при зверненні стягнення на житлове приміщення, яке було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного житлового приміщення. При виселенні з іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту і забезпеченого іпотекою цього майна в судовому порядку, відсутність постійного житлового приміщення, яке відповідно до вимог закону має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення.

При цьому, встановивши, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (іпотекодавці) придбали у власність домоволодіння, яке передали в іпотеку банку, не за рахунок кредиту, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що, заявивши вимогу про виселення відповідачів за предметом іпотеки, банк не зазначив у позовній заяві іншого постійного житлового приміщення, яке відповідно до статті 109 Житлового кодексу УРСР мало би бути надане цим особам одночасно з їх виселенням. І це по суті є підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині. Зазначення іншого постійного житлового приміщення відповідно до вимог закону, яке мало би бути надане особам одночасно з їх виселенням, є обов’язком позивача. Саме такою була позиція Верховного Суду у справі №303/253/15-ц.

Резюмуючи доповідь, лектор поділився своїми думками про позиції Верховного Суду щодо цієї категорії спорів. Як зазначив пан Мазур, зараз превалює захист права на житло, при цьому власність не захищається належним чином, до того ж не пропонуються способи, яким чином захистити майно від зазіхань третіх осіб. Така ситуація має місце, на думку спікера, через морально застарілі норми Житлового кодексу УРСР, який потребує переосмислення. Однак лектор сподівається, що законодавцю вистачить сил та енергії на зміну ситуації на краще, оскільки право власності має пріоритет над правом третіх осіб на майно. Особливо з огляду на той факт, що особи цілком свідомо передають житло в іпотеку, під кредити, пророкуючи можливі наслідки.

МЕНЮ

LegalHighSchool – Вища школа для юристів і адвокатів