Про аліменти на дітей, у тому числі повнолітніх, батьків, інших членів сім’ї та родичів говорив у своїй лекції у Legal High School Василь Даценко, суддя Лубенського міськрайонного суду Полтавської області, к.ю.н., тренер Національної школи суддів України. Він наголосив, що за кілька останніх років до законодавства, яке регулює ці питання, було внесено суттєві зміни, а також напрацьовано великий обсяг судової практики в цій категорії спорів.
За словами лектора, згідно зі статтею 180 Сімейного кодексу (СК) України батьки зобов’язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. При цьому способами стягнення аліментів на утриманні дитини може бути як частка доходу одного із батьків, так і визначена грошова сума. Згідно зі змінами до законодавства, спосіб, у який буде здійснюватися виплата аліментів, обирає та сторона, з якою проживають діти. Суди не одразу змогли адаптуватися до цих змін, тож Верховний Суд був змушений своєю постановою від 11 березня 2020 року №759/10277/1 врегулювати це питання.
Говорячи про визначення розміру аліментів, Василь Даценко наголосив, що суд повинен враховувати ряд обставин, у тому числі стан здоров’я та матеріальний стан дитини і платника аліментів. Змінами до законодавства до таких обставин віднесено також наявність у власності платника аліментів майнових прав, рухомого та нерухомого майна, грошових коштів корпоративних прав тощо. При цьому Верховний Суд зазначив, що відсутність у матері чи батька фінансової можливості надавати дитині відповідне утримання не звільняє їх від обов’язку утримувати дитину.
Лектор зазначив, що оскільки перелік доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів, не є вичерпним, до таких доходів, на думку Верховного Суду, цілком можуть бути зараховані відсотки за розміщення коштів на депозитних рахунках. При цьому кошти, отримані від продажу майна, не вважаються доходом, який обліковується для нарахування аліментів, оскільки вони не є заробітком, а виступають грошовим еквівалентом вартості майна.
Переходячи до питання власника аліментів, лектор наголосив, що, відповідно до змін у законодавстві, власником нарахованих аліментів є не один із батьків, з яким проживає дитина, а сама дитина. Той із батьків, з яким проживає дитина, розпоряджається цими коштами виключно за цільовим призначенням і борги чи інші грошові зобов’язання цього із батьків не можуть погашатися за рахунок аліментів. Також лектор розглянув зміни до законодавства, які стосуються нарахування пені та неустойки на заборгованість зі сплати аліментів та навів позицію Верховного Суду стосовно розрахунку такої пені.
Говорячи про сплату додаткових витрат на дитину (у разі хвороби чи каліцтва дитини, а також на розвиток її здібностей), лектор вказав на складність визначення обставин, які дають підстави на такі витрати. При цьому він послався на постанову Верховного Суду, з якої випливає, що вартість відпочинку, придбання ліків першої необхідності чи харчування не є особливими обставинами, які потребують додаткових витрат з боку іншого із батьків.
