У рамках Спецкурсу для адвокатів банківського сектору виступила Ірина Стародуб, керівник судового відділу Moneyveo.UA. Вона присвятила свою доповідь інструментам позасудового врегулювання заборгованості.
Як зазначила спікер, найефективнішими варіантами позасудового врегулювання спору є право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки на підставі статті 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги шляхом продажу предмета іпотеки від свого імені будь-якій особі на підставі статті 38 Закону України «Про іпотеку»; вчинення виконавчого напису нотаріусом.
Ірина Стародуб підкреслила, що найбільш надійним способом забезпечення кредитних зобов’язань на сьогодні є передача в іпотеку нерухомого майна. З огляду на це питання погашення кредитної заборгованості за рахунок іпотечного майна є одним із найбільш поширених у судовій практиці.
Відповідно до статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
У свою чергу, виконавчий напис — це розпорядження нотаріуса про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачі чи повернення майна кредитору, здійснене на документах, які підтверджують зобов’язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії — факт безспірності відповідальності боржника, тому вчинення виконавчого напису є не вирішенням спору між кредитором та боржником, а підтвердженням безспірності зобов’язань боржника.
Доповідь спікер проілюструвала прикладами із судової практики. Зокрема, 5 червня 2017 року Верховний Суд України виніс рішення у справі №6-887цс17, в якому детально розписано всі особливості стягнення за виконавчим написом та підстави його недійсності. Так, суд звернув увагу на те, що нотаріус здійснює виконавчий напис, ґрунтуючись на поданих стягувачем документах, які мають підтвердити безспірну заборгованість боржника. Але у той же час лише подання таких документів не має результатом безспірність таких вимог, якщо боржник оскаржує такий виконавчий напис у суді. При цьому чинним законодавством не врегульовано, що саме може спростувати безспірність вимог, отже, суд розглядає такі вимоги боржника індивідуально в кожному конкретному випадку. ВСУ в своєму рішенні зайняв таку позицію: здійснюючи виконавчий напис, нотаріус підтверджує право стягувача на стягнення зазначеної суми коштів. Проте таке право є тільки до того моменту, поки суд його не спростує.
