Арбітражі вже стали звичним інструментом вирішення комерційних спорів, проте досі вибір арбітражу залишається важливим моментом як договірного процесу, так і подальшого звернення до них. Нюанси роботи міжнародних арбітражів, вибору арбітражу і практики національних судів за наслідками арбітражних рішень в Україні розкрив слухачам Загального курсу з підвищення кваліфікації адвокатів корпоративного сектора Євген Блінов, партнер і керівник практики міжнародного арбітражу МЮГ Eterna Law у рамках лекції в Legal High School.
Безсумнівною перевагою арбітражу є його оперативність та конфіденційність. Так, на відміну від принципів гласності та строгих процесуальних правил національних судів, арбітражі більш гнучкі у своїй роботі і проводять розгляд справ тільки для сторін. Також лектор зазначив, що в арбітражах сторони приваблює гнучкість процедур власне провадження і доведення, а також можливість вибору арбітрів. При цьому безсумнівним плюсом арбітражів є обов’язковість їх рішень і можливість їх примусового виконання майже в будь-якій юрисдикції світу. Тоді як для виконання судових рішень національних судів на території інших держав є низка проблем, починаючи від невизнання таких рішень і необхідності двосторонніх міждержавних угод. Також рішення арбітражів не схильні до репутаційних ризиків, пов’язаних з довірою до державних судів та органів, і влади в тій чи іншій державі.
При виборі арбітражу Євген Блінов порадив враховувати чотири групи критеріїв. Перші стосуються власне арбітражу, його організаційної структури та правил і форми (постійно діючий або суд ad hoc). Також треба враховувати зручність для сторін (у тому числі комунікації і повідомлення), безпосередньо арбітражні правила і, обов’язково, розмір витрат на вирішення спорів.
Якщо контакт має незначну суму, ліпше використовувати арбітражі ad hoc, однак тоді треба розуміти, що саме на сторонах лежатиме відповідальність за організацію процесів. З іншого боку — секретаріати найбільш авторитетних арбітражів можуть бути фільтром допуску до процедур, наприклад, за формальними ознаками, такими як нечітке формулювання назви арбітражу в застереженні.
На завершення лектор дав кілька порад щодо складання арбітражного застереження. Найпростіший варіант — скопіювати застереження з регламенту арбітражу, до якого мають намір звертатися. Але допускаються і складні застереження, для застосування яких необхідно пройти деяку процедуру (наприклад, провести переговори або виставити претензію), але в такому разі треба проаналізувати ризики для визнання застереження неприйнятним. Також пан Блінов порадив уникати асиметричних застережень, адже вони найбільше схильні до ризику визнання неарбітрабельними.
