Забезпечення вимог кредиторів — тема лекції Анатолія В’язовченка

Про забезпечення вимог і виконання зобов’язань слухачам Legal High School розповів Анатолій В’язовченко, голова Національної професійної спілки арбітражних керуючих України. Він зазначив, що був учасником групи з розробки нового Кодексу України з процедур банкрутства і поділився із слухачами своїми враженнями про цей документ. На його думку, Кодекс ще недосконалий, і Президентові варто було б його ветувати.

За словами лектора, головним критерієм ефективності законодавства про банкрутство є величина відсотка повернення кредиторам, а за цим показником ми поки що пасемо задніх.

Говорячи про забезпечення вимог кредиторів та виконання зобов’язань, лектор зауважив, що є низка законодавчих актів, які регулюють питання забезпечення вимог кредиторів, окремі норми містяться також у Цивільному кодексі України.

Закон з процедур банкрутства передбачає комплексну систему заходів щодо забезпечення вимог кредиторів у процедурі розпорядження майном, які можна поділити на загальні, що застосовуються в підготовчому засіданні при порушенні справи про банкрутство (статті 66, 67 ГПК України, частина 9 статті 17 Закону про банкрутство), та спеціальні, які визначені тільки статтею 18 Закону про банкрутство і застосовуються за клопотанням арбітражного керуючого, сторін, інших учасників провадження або з власної ініціативи суду.

Обов’язковими загальними заходами забезпечення вимог кредиторів для всіх боржників при порушенні справи про банкрутство є заборона боржнику та власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмет застави, які застосовуються, враховуючи приписи статті 67 ГПК України та частини 9 статті 17 Закону про банкрутство. До основних обов’язкових заходів забезпечення вимог кредиторів на стадії порушення провадження у справі про банкрутство також можна віднести призначення судом арбітражного керуючого (розпорядника майна), який відповідно до судового рішення (ухвали) господарського суду забезпечує здійснення процедури розпорядження майном та вживає заходів для захисту майна боржника. Названі вище заходи забезпечення підлягають обов’язковому виконанню керівними органами боржника.

Право накладати арешти на майно та встановлювати інші обмеження щодо розпорядження майном боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, є виключною компетенцією господарського суду, у провадження якого знаходиться справа про банкрутство.

Для реального та ефективного забезпечення вимог кредиторів у процедурі розпорядження майном суд надсилає копію ухвали про забезпечення вимог кредиторів установам, що здійснюють облік нерухомого майна, рухомого майна — транспортних засобів, установам банків, що обслуговують рахунки боржника, незалежним реєстраторам, особам, які ведуть облік цінних паперів, що належать боржнику, державним нотаріальним конторам, приватним нотаріусам, що мають повноваження здійснювати державну реєстрацію іпотек та обтяжень рухового майна.

Заходи забезпечення вимог кредиторів у процедурі розпорядження майном боржника діють до дня введення судом процедури санації і призначення керуючого санацією або до винесення судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора, або до припинення провадження у справі, проте суд має право скасувати чи змінити заходи щодо забезпечення вимог кредиторів до настання наведених вище обставин.

На думку лектора, ініціатором порушення провадження про банкрутство має бути саме боржник, який, як ніхто інший, знає своє фінансове становище і можливість чи неможливість розрахуватися з кредиторами. Арбітражний керуючий у такому випадку може виконувати роль медіатора.

МЕНЮ

LegalHighSchool – Вища школа для юристів і адвокатів