Пред’явлення обвинувачення у кримінальному провадженні відбувається до фактичного початку судового розгляду — в момент направлення обвинувального акта до суду і вручення його копії стороні захисту. По суті це фінальна стадія досудового розслідування. Про це слухачам Школи кримінальної практики Legal High School розповів прокурор Київської місцевої прокуратури №7 Станіслав Петренко в рамках лекції «Пред’явлення обвинувачення в судовому засіданні або зачитування обвинувального акта? Тактика обвинувачення».
Лектор пояснив, що обвинуваченою у кримінальному провадженні особа стає з моменту вручення захисту копії обвинувального акта. Він звернув увагу, що Кримінальний процесуальний кодекс (КПК) України імперативно вимагає, щоб обвинувальний акт захисту був вручений саме прокурором. Це право не можна делегувати слідчому або іншому співробітнику, і судова практика формується таким чином, що у разі вручення не прокурором обвинувальний акт буде повернуто судом.
З моменту направлення обвинувальний акта і до відкриття провадження судом не можна здійснювати слідчі дії, збирати докази і не можна вносити виправлення інакше, як в порядку, передбаченому КПК України, а він дозволяє тільки змінювати обвинувачення, а не виправляти обвинувальний акт.
У судовому засіданні відбувається технічно-процесуальна, або церемоніальна, процедура, в рамках якої прокурор представляє обвинувальний акт, але не обвинувачення. Це якийсь тактичний і юридичний момент, важливий для фіксації початку судового розгляду. Після проголошення обвинувачення, наприклад, можна подати цивільний позов або заявити відвід прокурору (крім як з підстав, що виникли після моменту оголошення обвинувачення).
Станіслав Петренко пояснив, що КПК України за умовчанням визначає, що прокурор представляє в суді короткий виклад обвинувального акта, якщо стороною захисту не заявлено клопотання про зачитування всього акта. Це важливо в умовах необхідності економії часу. Однак виключити цю церемонію також не можна. «Ймовірно, можна було б заощадити час, якби суд запитав у сторін, чи потрібні зачитування, і тоді прокурор просто назвав би, хто і за якими статтями обвинувачується, але зараз норма КПК України вимагає як мінімум короткого викладу», — відзначив пан Петренко. При цьому немає норм, що регулюють ступінь стислості викладу, це залишається на розсуд прокурора. Обов’язково треба зазначити, хто, в чому обвинувачується з посиланням на диспозицію статті КК України, викласти коротко обставини, і можна зупинитися на основних доказах, з яких прокурор дійшов висновку про винність особи.
Також прокурор пояснив, що оголошувати обвинувачення необхідно окремо по кожному обвинуваченому, однак можна попросити суд дозволити не повторювати щоразу фактичні обставини справи, обмежившись персоналізацією тільки обвинувачення.
Після оголошення прокурором обвинувального акта суд може перейти до наступної стадії провадження: встановлення особи обвинуваченого. «На цій стадії суд ставить обвинуваченому три запитання: чи зрозуміле йому обвинувачення, чи визнає він провину і даватиме свідчення?», — зазначив лектор. Цікаво, що на перше запитання відповідь, як правило, позитивна, і поки незрозуміло, що робити, якщо обвинувачений відповість негативно. Так, КПК України зобов’язує суд роз’яснити суть обвинувачення, але оскільки суд має бути неупередженим, усе, що може зробити головуючий, — повторити слова прокурора, але це малоефективно. Адже суду теж може бути незрозумілим зміст обвинувачення. Однак перекласти роз’яснення суті на прокурора на цьому етапі суд не може. Це досліджується вже в ході судового розгляду справи.
