Захист прав на торгову марку в мережі інтернет став темою лекції партнера Asters Юлії Семеній

На думку лектора Lеgal High School, підставами звернення до суду можуть бути: невизнання належного позивачеві права інтелектуальної власності; порушення охоронюваного законом інтересу (наприклад, намір зареєструвати чи використовувати ТМ); заподіяння шкоди. Для розгляду справ, що стосуються захисту прав інтелектуальної власності, має бути створений спеціальний суд.

Вищий суд з питань інтелектуальної власності за правилами господарського судочинства розглядатиме як суд першої інстанції справи щодо:

— прав інтелектуальної власності, у тому числі щодо права попереднього користування;

— реєстрації, обліку прав інтелектуальної власності;

— визнання торгової марки добре відомою;

— прав автора та суміжних прав, у тому числі спори щодо колективного управління майновими правами автора та суміжними правами;

— укладання, зміни, розірвання і виконання договору щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності, комерційної концесії;

— захисту від недобросовісної конкуренції: неправомірного використання позначень або товару іншого виробника; копіювання зовнішнього вигляду виробу; збирання, розголошення та використання комерційної таємниці; оскарження відповідних рішень Антимонопольного комітету України.

Проте поки цей суд не створено, керуючись положеннями Господарського кодексу України, справи про порушення інтелектуальної власності можуть розглядати господарські суди (якщо спір між суб’єктами господарювання) та загальні суди (якщо одна сторона — фізична особа). Лектор наголосила, що позови, які виникають з приводу порушення майнових прав інтелектуальної власності з використанням мережі інтернет, пред’являються за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності (м. Київ).

Як довести порушення? Потрібно зафіксувати веб-сторінку шляхом отримання інформації про реєстранта доменного імені, а також інтернет-замовлення (з отриманням підтверджуючих документів). Фіксація здійснюється шляхом відео-, аудіозапису процесу дослідження будь-якою заінтересованою особою сайту. Запис (на електронному чи іншому носії) подається до суду із зазначенням того, коли, ким і за яких умов цей запис здійснено, і може бути речовим доказом у справі. «Можна також використовувати як доказ довідки, отримані від провайдерів і мережевих пошукових служб. А от роздруківки інтернет-сторінок (web-сторінок) самі по собі не можуть бути доказом у справі», — підкреслила Юлія Семеній.

Докази про порушення мають подаватися позивачем разом із позовною заявою або в інший, встановлений судом строк, із зазначенням причини. Відповідач надає свої докази разом із відзивом. Для визначення відповідача можна звернутися до реєстратора чи хостинг-провайдера. Щоправда, він може послатися на захист персональних даних і відмовити у наданні такої інформації. У цьому випадку можна звернутися до суду з позовом до реєстратора, і вже суд витребує інформацію, або звернутися до суду із заявою про забезпечення доказів. Ліпше робити це ще до позову, аби знати, до суду якої юрисдикції подавати позов.

Чого може вимагати позивач? Припинення (а ліпше — заборони) порушення прав інтелектуальної власності; стягнення майнової шкоди або компенсації; стягнення моральної шкоди; визнання права інтелектуальної власності. Лектор навела приклади реальних кейсів судових справ із захисту прав на торгову марку в мережі інтернет.

МЕНЮ

LegalHighSchool – Вища школа для юристів і адвокатів