У рамках Спецкурсу Legal High School для адвокатів банківського сектору начальник юридичного управління АТ «Банк Кредит Дніпро» Олександр Ярецький розповів про тенденції захисту прав споживачів фінансових послуг. За його словами, в Україні склалася ситуація, за якої є мікс неузгоджених між собою норм різних законів, які прийняті у різний час і які містять іноді суперечливі норми.
Так, лектор звернув увагу на те, що сфера захисту прав споживачів сьогодні регулюється шістьма базовими законами, без урахування додаткових законів, які приймалися шляхом внесення змін до чинного законодавства. Зокрема, це Закони України «Про захист прав споживачів», «Про споживче кредитування», «Про Національний банк України», «Про банки і банківську діяльність», а також закон України, яким внесено зміни щодо колекторської діяльності.
Говорячи про законодавчі перспективи сфери захисту прав споживачів, лектор визначив законопроєкт №5065 «Про фінансові послуги та фінансові компанії», окремі норми якого присвячені захисту прав споживачів і вимогам до надання інформації, з оформлення договорів.
Олександр Ярецький виділив чотири стадії, на яких законодавством регулюється захист прав споживачів, а саме:
— до укладення договору про надання фінансової послуги (розкриття інформації, частина з якої є обов’язковою і частина на вимогу споживачів);
— при укладенні договору про надання фінансової послуги (вимоги до договору, порядок його укладення і повідомлення клієнта про умови);
— процес виконання договору (норми, що обмежують діяльність фінустанови, або норми, що гарантують права споживача, незважаючи на договірні відносини з фінансовою установою);
— захист прав споживачів на етапі врегулювання простроченої заборгованості.
Лектор вважає, що найбільш повно принципи захисту прав споживачів фінансових послуг відображені в Законі України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг». При цьому в законопроєкті №5065 принципи захисту прав споживачів розширені. Так, вводиться поняття «ринкова поведінка», право НБУ і регулятора здійснювати нагляд за ринковою поведінкою, передбачені права та обов’язки клієнта, заборона поширення на ринку інформації, що вводить в оману споживача, і вимоги до договору про фінансові послуги.
Але, за словами Олександра Ярецького, зазначений законопроєкт не позбавлений вад. Зокрема, він навів такий приклад: обов’язок щодо розкриття банком повної інформації клієнту до прийняття ним рішення законодавець фактично пов’язав тільки з тим, що клієнт підписав договір: «З моєї точки зору, це нонсенс. Клієнт дійсно міг підписати договір при нерозкритті банком повної інформації, не знаючи про свої права і не скориставшись ними, а законодавець вказує, що якщо він підписав договір, то, отже, вважається, що банк виконав усі вимоги і клієнт повністю отримав інформацію, достатню для прийняття ним усвідомленого і раціонального рішення щодо отримання такої фінансової послуги».
Також лектор звернув увагу на співпрацю банків з колекторами з урахуванням вимог, визначених Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту прав споживачів при врегулюванні простроченої заборгованості». Цей закон зобов’язує банки до 14 липня 2021 року привести свою діяльність у відповідність до вимог цього закону в частині взаємодії з колекторами. У зв’язку з цим Олександр Ярецький рекомендував внести зміни в типові договори зі споживчого кредитування, а також в універсальні договори, якщо умови в частині споживчого кредитування визначені універсальними договорами, що укладатимуться з 14 липня 2021 року. Зокрема, це право на залучення колекторської компанії, право на звернення до третіх осіб з питань, пов’язаних з обслуговуванням боргу боржником, а також на вказівку в договорах заборони на надання інформації третім особам у визначених законом випадках.
«Оскільки вимоги цього закону не поширюються на договори, укладені до 14 липня 2021 року, але будуть поширюватися на них у разі пролонгації, то необхідно розробити типові додаткові договори до договорів зі споживчого кредитування», — підкреслив лектор. Також необхідно переглянути договори щодо роботи з колекторськими компаніями, оскільки їхня діяльність можлива лише після внесення до відповідного реєстру. «На банки покладено контроль за діяльністю колекторів, і банки повинні припинити співпрацю з колекторами за додатковою ознакою, у разі якщо колектор порушив вимоги законодавства і був виключений НБУ з відповідного реєстру», — зазначив Олександр Ярецький. Він також нагадав про необхідність бути готовим розкрити інформацію про колекторські компанії, з якими працює банк, у себе на сайті, а також повідомити регулятора про колекторські компанії, з якими працює банк.
