Звернення стягнення на активи, що знаходяться у третіх осіб, — у фокусі уваги слухачів LHS

«Звернення стягнення на активи, що знаходяться у третіх осіб» — тема наступної лекції модуля «Виконавче провадження. Окремі види стягнень і судовий контроль». З нюансами цього питання слухачів ознайомила Олена Перцова, радник ЮФ AEQUO.

За її словами, таке питання стало актуальним після набуття чинності новим Господарським процесуальним кодексом України. Вона також відзначила, що до цього моменту стягнення залежало тільки від виконавця. Таку норму було закріплено в 2016 році у Законі України «Про виконавче провадження».

Зокрема, виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що знаходиться в інших осіб, а також на майно та гроші, що належать боржникові від інших осіб.

Спікер звернула увагу на те, що якщо кошти, які підлягають передачі боржникові іншими особами, знаходяться на рахунку в банках/фінансових установах, виконавець звертає на них стягнення на підставі ухвали суду. «Переконати виконавця піти до суду раніше було практично нереально», — повідомила лектор.

Також Олена Перцова повідомила, що з 15 грудня 2017 року вже і виконавець, і безпосередньо стягувач можуть звертатися до суду із заявою про стягнення грошових коштів, що підлягають виплаті боржникові третьою особою. І стягувач, і боржник, і третя особа викликаються до суду для вирішення цього питання.

Раніше виконавець збирав інформацію про майно боржника, у тому числі в третіх осіб, надсилав вимоги про надання інформації. Також він повинен був при необхідності здійснювати дії щодо притягнення до відповідальності за неподання інформації та звертатися до суду з клопотанням про стягнення грошових коштів.

З 15 грудня 2017 року процес значно змінився. ГПК України сьогодні передбачає, що суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного/приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником. При цьому заява задовольняється, якщо заборгованість не оспорюється або підтверджена судовим рішенням, що набуло законної сили.

«Як на мене, неоспарювання третьою особою заборгованості — міфічний випадок. Тому реальніше стягнути заборгованість, коли між боржником і третьою особою є судове рішення», — відзначила лектор.

Також Олена Перцова звернула увагу слухачів на частину 2 статті 336 ГПК України. Норма передбачає, що суд відмовляє в задоволенні заяви, якщо її подано після закінчення строку позовної давності для відповідної вимоги боржника до такої особи або строку на пред’явлення до виконання виконавчого документа про стягнення грошових коштів з такої особи на користь боржника за судовим рішенням, яке набуло законної сили.

Пілотним рішенням Верховного Суду відмовлено в задоволенні заяви виконавця. «Виконавець до звернення до суду не надіслав третій особі вимогу про надання інформації. Але ж метою вимоги є встановлення фактів безспірності заборгованості та збору доказів для її підтвердження», — назвала лектор один із аргументів для відмови в задоволенні заяви.

«Норма не надто працює, і є дуже багато способів, аби в заяві виконавця або стягувача було відмовлено», — підбила підсумки судової практики у цій категорії спорів пані Перцова.

Наступний аспект, на який вона звернула увагу, — питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника. Лектор повідомила, що в цьому контексті право власності на майно, не зареєстроване в установленому законом порядку, вирішується судом за поданням державного/приватного виконавця.

Ще одна норма, яка поки що не працює, передбачає, що суд за заявою стягувача може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках або на зберіганні в банках і належать особі, котра має заборгованість перед боржником.

Також Олена Перцова розповіла про перспективи оскарження відповідних ухвал судів першої інстанції в апеляційному та касаційному порядку.

МЕНЮ

LegalHighSchool – Вища школа для юристів та адвокатів

0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x
Кошик