«Банки в процедурах банкрутства: підводні камені» — тема лекції у Legal High School Дмитра Мошенця, начальника відділу із супроводження банкрутств ФК «Інвестохіллс Веста». Він наголосив: якщо у звичайних провадженнях банки та інші фінансові установи можуть швидко отримати рішення та звернути стягнення, то у справах про банкрутство вони впродовж тривалого часу намагаються отримати заставне майно, яке було предметом забезпечення. Крім значно більшої втрати часу, такі справи пов’язані і зі значними витратами на судовий процес, арбітражного керуючого тощо.
Говорячи про ініціювання процедури банкрутства, лектор зазначив, що банки та інші фінансові установи ініціюють банкрутство, коли вбачають у цьому можливість задовольнити свої вимоги за рахунок майна або додаткових активів, які є у боржника. При цьому, за його словами, виникає багато питань щодо наявності спорів про право, адже боржники, бачачи, що є заява ініціюючого кредитора, починають перешкоджати ініціюванню процедури банкрутства шляхом створення штучного спору про право. Як правило, це подання позовних заяв про визнання недійним договору, що перешкоджає можливості відкрити провадження у справі про банкрутство та створює підстави про відмову у відкритті такого провадження. Лектор послався на висновок Верховного Суду з цього питання, який уже використовується господарськими судами у межах справи про банкрутство та на які посилається апеляційна та касаційна інстанції, скасовуючи рішення про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство через наявність спору про право.
Крім того, після створення штучного спору про право і відмову у провадженні про банкрутство боржник може перехватити ініціативу та самостійно ініціювати справу про власне банкрутство, аби отримати процедурні важелі. Особливої гостроти це питання набуває у разі, коли рішення про відмову у відкритті справи про банкрутство за ініціативи кредитора скасовано, проте вже є провадження у справі, ініційоване боржником. За словами Дмитра Мошенця, така колізія ще не знайшла відображення у рішеннях Верховного Суду.
Іншою проблемою, з якою стикаються банки у справах про банкрутство, є виведення іпотечного заставного майна на етапі відкриття провадження у справі про банкрутство. За словами лектора, таке іпотечне майно може бути виведене боржниками за рішенням інших судів, наприклад шляхом визнання права власності або витребування майна. Такі позови подаються між пов’язаними компаніями і підставами можуть бути договори купівлі-продажу. На думку Дмитра Мошенця, юристи банку, які супроводжують справу про банкрутство, мають відстежувати наявність будь-яких спорів, пов’язаних з боржником, при відкритті провадження у справі про банкрутство, а також будь-яких інших справ, що можуть вплинути як на саму процедуру, так і на об’єкти, які можуть бути предметом забезпечення. З цією метою він порадив слухачам Legal High School здійснювати постійний моніторинг судових справ та виконавчих проваджень, аби майно не могло бути відчужене за виконавчим написом нотаріуса.
