Про інститут поруки, застави (іпотеки) через призму судової практики говорив під час своєї лекції Сергій Бойко, начальник відділу правової та судової роботи з проблемними активами Юридичного департаменту Національного банку України. Він розповів слухачам Legal High School про структуру роботи з проблемною заборгованістю у Національному банку та про зростання ролі судової практики у питаннях повернення заборгованості. Також лектор порадив слухачам відстежувати актуальні висновки суду, зокрема в різноманітних дайджестах та соціальних мережах. Говорячи про юрисдикцію (підсудність), він підкреслив, що позивачі продовжують порушувати ці правила, що може слугувати приводом для скасування рішень.
Лектор наголосив, що з грудня 2017 року відбулися певні зміни, тому важливо розмежовувати юрисдикції у спорах щодо забезпечення. Позови, які подаються після 15 грудня 2017 року, у разі, якщо позичальником за основним зобов’язанням є юридична особа, розглядаються господарськими судами. Якщо ж стороною основного зобов’язання є фізична особа, спір розглядається за правилами цивільного судочинства. При цьому Сергій Бойко зазначив, що юрисдикція визначається за предметом спору, тобто за змістом та дійсним характером спірних правовідносин. Також він послався на позицію Верховного Суду, відповідно до якої судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд за наявності порушень правил підсудності, якщо учасник справи, який подав скаргу при розгляді справи, заявляв про непідсудність справи.
Рекомендуючи обрання відповідного способу захисту, лектор послався на позицію ВС, відповідно до якої судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, забезпечити відсутність необхідності звернення до суду з додатковими засобами захисту, при цьому суб’єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Він підкреслив, що обрання неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові.
Застерігаючи від зловживання правом, лектор наголосив, що з точки зору ВС цивільно-правовий договір не може використовуватися для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення, якщо він порушує майнові інтереси кредитора та є очевидно недобросовісним, зводиться до зловживання правом, а тому не виключається визнання такого договору недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства. Крім того, Конституційний Суд недавно підтвердив конституційність норм про право суду відмовити в позові у разі зловживання правом.
Сергій Бойко проаналізував проблеми, пов’язані з порукою та її припиненням. Говорячи про позасудове стягнення іпотеки, він наголосив, що при зверненні стягнення на предмет іпотеки в іпотечному повідомленні має бути зазначений конкретний спосіб звернення стягнення, а не будь-який інший, а також вказав на правозастосування при обранні способу звернення стягнення — позасудового або за рішенням суду. Водночас він звернув увагу і на певні особливості за наявності справ про банкрутство, зокрема у практиці визначення вимог забезпечених кредиторів, правового регулювання статусів кредиторів, мораторію та судового контролю за виконанням рішення суду.
Коментуючи питання судового контролю за виконанням рішення (виконавче провадження), лектор також зазначив, що саме по собі порушення норм законодавства ще не є достатньою підставою для задоволення скарги в порядку судового контролю, необхідно також довести та встановити порушення прав саме скаржника як сторони виконавчого провадження. У разі якщо виконавець порушив встановлений порядок вчинення виконавчих дій, проте не порушив права скаржника (скаржник не обґрунтував, а суд не встановив порушення прав саме скаржника, а не будь-якої іншої особи), то скарга задоволенню не підлягає.
Наприкінці лекції Сергій Бойко розглянув роль суду у недопущенні процесуальних зловживань. Він навів приклади зловживань, з якими найчастіше стикається у своїй роботі, та рекомендував використовувати наявні процесуальні інструменти й активно заперечувати проти процесуальних диверсій, наголосивши, що за умови достатнього обґрунтування заперечень, як правило, суд бере їх до уваги.
