Ірина Бурцева ознайомила слухачів LHS з практикою Верховного Суду щодо презумпції повноти дій арбітражного керуючого

Про презумпцію повноти дій арбітражного керуючого у практиці Верховного Суду у рамках блоку «Судові процедури у справах про банкрутство» Legal High School розповіла Ірина Бурцева, партнер ЮК PRAVO GARANT, керівник практики реструктуризації та банкрутства.

Лектор нагадала, що арбітражний керуючий — це фізична особа, яка отримала відповідне свідоцтво та інформація про яку внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства (Кодекс). Загальні права та обов’язки арбітражного керуючого закріплені у статті 12 Кодексу, права та обов’язки розпорядника майна — у статті 44 Кодексу, права та обов’язки керуючого санацією — у статті 50 Кодексу, права та обов’язки ліквідатора — у статті 61 Кодексу, а у справах про неспроможність фізичних осіб варто звертатися до статті 114 Кодексу.

Доповідачка навела приклади із судової практики. Так, згідно з постановою Верховного Суду від 10 липня 2018 року у справі №910/18129/17, «Суд зазначає, що статус арбітражного керуючого характеризується не тільки сукупністю прав і обов’язків останнього, а й ефективністю та невідворотністю інституту дисциплінарної відповідальності арбітражного керуючого за свої дії».

У постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі №927/1191/14, від 8 травня 2018 року у справі №904/5948/16, від 16 січня 2020 року у справі №910/11588/16 йдеться про те, що обов’язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні в кого не має виникнути обґрунтованої підстави для сумніву щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора в ліквідаційній процедурі).

У свою чергу, згідно з постановою Верховного Суду від 6 червня 2018 року у справі №904/4863/13, «принцип безсумнівною повноти дій ліквідатора полягає в тому, що кредитор зобов’язаний доводити, що саме не зробив ліквідатор і як це вплинуло на результат формування ліквідаційної маси».

За словами пані Бурцевої, кредитори часто скаржаться на порушення строків ліквідації. Зважаючи на це, є положення постанови Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі №43/160, відповідно до якого закон не містить процесуальних наслідків порушення строку процедури ліквідації, однак тривалість процедури призводить до збільшення витрат як на власне процедуру, так і на оплату роботи ліквідатора, знецінення визнаних грошових вимог кредиторів (інфляція), інші негативні наслідки. У разі якщо ліквідатор, на думку учасників провадження, працює неефективно (у тому числі і за строками здійснення процедури ліквідації), то його дії мають бути своєчасно оскаржені в установленому порядку.

МЕНЮ

LegalHighSchool – Вища школа для юристів та адвокатів

Кошик