Практика ЄСПЛ з питань порушення презумпції невинуватості гучними заявами чиновників стала темою лекції у Legal High School Олександра Тананакіна, адвоката АО Barristers. Він підкреслив, що тема є актуальною через справи з так званим політичним підтекстом, в яких посадові особи коментують кримінальні справи своїх колег або таких же посадових осіб. Юристи компанії часто супроводжують резонансні справи і стикаються з тим, що керівники відомств, причому не тільки правоохоронних органів, поспішають у своїх публічних заявах заздалегідь оголосити підозрюваного винним. На думку лектора, це пов’язано, в тому числі, і з недосконалістю слідства та слабкістю доказової бази, яка змушує формувати громадську думку подібними сумнівними заявами.
На переконання лектора, вже склалася певна практика розгляду кримінальних справ, коли одразу після затримання того чи іншого суб’єкта створюється інформаційна повістка, в ході якої представники правоохоронних органів своїми заявами формують громадську думку, що, безумовно, є тиском на суд.
На прикладі реальних кейсів Олександр Тананакін продемонстрував, як формується громадська думка у відношенні до розслідуваних резонансних злочинів, що стимулює громадських активістів створювати емоційний тиск на суд. Таким чином, порушується право на справедливий суд, оскільки суддя перебуває під емоційним «пресом».
Аналогічна технологія застосовується тоді, коли правоохоронні органи не згодні з рішенням суду, наприклад, про обрання або зміну запобіжного заходу. У практиці лектора були випадки, коли відомі політики дозволяли собі коментувати подібні рішення суду і оголошували підозрюваного злочинцем. У зв’язку з цим лектор навів рішення Європейського суду з прав людини «Штепа проти України», яке визнало утримання під вартою заявника невиправдано тривалим і необґрунтованим. Порушуючи, в тому числі, презумпцію невинуватості та право на справедливий суд, політично мотивовані заяви не дозволяють отримати судове рішення, внаслідок чого Україна змушена виплатити Нелі Штепі за рішенням ЄСПЛ 3600 євро.
Подібна ситуація склалася і у справі Надії Савченко, обвинувачення проти якої було перетворене на повноцінне шоу у залі Верховної Ради. Олександр Тананакін небезпідставно вважає, що створення шоу необхідне лише у тому разі, коли у слідства недостатньо доказів, тому їх доводиться «створювати». Неоднозначність цієї справи призвела таки до того, що вона й досі не отримала судового завершення.
Створення антикорупційних органів не змінило ситуації, і ті непомірні застави, які призначають підозрюваним у корупції, не відповідають реальним ризикам, а служать доказом ефективності (беззбитковості) їхньої роботи. Новостворені органи «хворіють на ті ж хвороби», що й звичайні правоохоронці, тому грішать публікацією «презентацій», «схем» та інших матеріалів, які формують громадську думку. При цьому за два місяці роботи було відкинуто майже 100% клопотань захисту, а формулювання, які собі дозволяє Вищий антикорупційний суд, не витримують жодної критики.
Лектор нагадав, що подання скарги слідчого судді на порушення презумпції невинуватості гучними заявами чиновників можливе тільки у разі, коли ваш клієнт утримується під вартою. Якщо до клієнта застосовано іншу міру запобіжного заходу, така скарга неможлива, залишається подавати позов про захист честі і гідності підозрюваного або звертатися до ЄСПЛ. У зв’язку з цим лектор порадив слухачам, якими рішеннями ЄСПЛ можна керуватися у захисті своїх клієнтів.
