Про врахування доктрини найкращих інтересів дитини у справах про визначення місця проживання дитини та спільну опіку як альтернативу постійним спорам йшлося у рамках лекції Ірини Фролової, судді Шевченківського районного суду міста Києва. Вона нагадала слухачам Legal High School, що відповідно до статті 160 Сімейного кодексу (СК) України місце проживання дитини, яка не досягла десятирічного віку, визначається за згодою батьків, а з чотирнадцятирічного віку дитина вправі сама визначати, з ким із батьків їй проживати.
Відповідно до чинного законодавства, якщо мати і батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким з батьків має проживати дитина, спір між ними може бути вирішений судом. При цьому лектор навела перелік чинників, який береться судом до уваги при визначенні місця проживання дитини, та наголосила, що хоча висновок органу опіки і піклування є обов’язковим під час визначення місця проживання дитини, суд може відступити від нього в ході розгляду такої категорії справ.
Лектор наголосила, що розгляд справ про встановлення місця проживання дитини відбувається за ініціативою позивача шляхом подачі позовної заяви, такі позови розглядаються в порядку цивільного судочинства, і участь третьої особи — органу опіки та піклування — є обов’язковою. Вона назвала, які документи подаються до суду під час розгляду такої позовної заяви, зазначивши, що у вказаній категорії справ найголовнішим є інтереси дитини та її думка, яку суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням та з оцінкою всіх обставин справи.
Ірина Фролова зазначила, що відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім’ї разом із батьками або в сім’ї одного з них та на піклування батьків. У свою чергу, батько і мати мають рівні права та обов’язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов’язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Лектор навела приклади судової практики Європейського суду з питань визначення місця проживання дитини, вказавши, що пріоритетним у з’ясуванні доречності та достатності мотивів втручання у приватне сімейне життя дитини є врахування того, що дитина має виховуватися у спокійному сімейному середовищі з урахуванням її інтересів. «У рішеннях ЄСПЛ інтереси самої дитини є найбільшою цінністю в захисті її прав», — наголосила Ірина Фролова. При цьому вона зазначила, що інколи позови про визначення місця проживання дитини подаються до суду не з метою врахування інтересів дитини, а як інструмент для подальшого з’ясування відносин між колишніми дружиною та чоловіком. Вона вважає, що найкраще вирішення будь-якого конфлікту в сімейних спорах — це домовленість. Рішення на користь одного з учасників може ще більше загострити конфлікт. Хто може враховувати інтереси дитини краще за рідних батьків дитини? Спілкування з дитиною по графіках, визначення місця проживання за рішенням суду — ці аспекти, очевидно, не про найкращі інтереси дитини.
Лектор розповіла слухачам Legal High School про договір про спільну опіку як альтернативу та запобіжник від подання відповідних позовів, оскільки він може враховувати інтереси дітей та дозволяє прописати механізми та дорожню карту дій для батьків. «За умови, коли дорослі люди не можуть домовитися про те, як вони будуть брати участь у вихованні дитини, укладення нотаріально посвідченого договору як розв’язання ситуації мирним шляхом є чудовою альтернативою подачі позову до суду», — резюмувала Ірина Фролова.
