Нюанси впровадження анбандлінгу в Україні розкрили керівник практики енергетики Hillmont Partners Тетяна Миленька і член Наглядової ради АТ «Магістральні газопроводи України» Адомас Аудіцкас
- 18.08.2020 18:40
- Новини
У рамках спецкурсу Legal High School для адвокатів енергетичного сектора Тетяна Миленька, LL.M, радник, керівник практики енергетики Hillmont Partners, і Адомас Аудіцкас, член Наглядової ради АТ «Магістральні газопроводи України», розповіли про юридичні аспекти анбандлінгу в газовому секторі.
Зокрема, Адомас Аудіцкас звернув увагу на нюанси впровадження анбандлінгу в Україні. За його словами, ідея анбандлінгу з’явилася після підписання Лісабонської стратегії країнами Європейського Союзу, який поставив собі за мету формування найконкурентнішого ринку в світі. Однією з найбільш проблематичних сфер ЄС був сектор енергетики. Проблема полягала в тому, що в багатьох країнах були вертикально інтегровані компанії, які одночасно виробляли енергію і займалися її доставкою. Такі компанії займалися як конкурентною діяльністю (видобуток, продаж), так і монопольною діяльністю (передача, транспортування). «Ідея полягала в тому, щоб останній вид діяльності був відділений від інших видів для досягнення конкуренції на ринку і щоб уникнути конфлікту інтересів. Так і з’явився третій енергопакет, який передбачав, що діяльність з трансмісії енергії (електроенергії або газу) повинна окремо управлятися від вертикально інтегрованої компанії», — підкреслив Адомас Аудіцкас.
За його словами, передбачено три моделі анбандлінгу:
— Ownership unbundling (OU) — поділ шляхом передачі права власності іншій юридичній особі, повністю незалежній від вертикально інтегрованої компанії;
— Independent System Operator (ISO) — власність залишається у вертикально інтегрованої компанії, але всі права з управління передаються незалежній від вертикально інтегрованої компанії юридичній особі;
— Independent Transmission Operator (ITO) — передбачає створення дочірньої компанії вертикально інтегрованої компанії, якій передаються всі права з управління енерготранспортною діяльністю.
Лектор звернув увагу на те, що в Україні спочатку передбачалося впровадження першої моделі анбандлінгу, яка передбачала передачу всієї газотранспортної системи України у власність АТ «Магістральні газопроводи України». Але, зокрема, у зв’язку з розглядом спору в Стокгольмському арбітражі між НАК «Нафтогаз України» і ПАТ «Газпром» було впроваджено модель ISO, що передбачає передачу управління газотранспортної системи в створену дочірню компанію НАК «Нафтогаз України», яка була продана АТ «Магістральні газопроводи України», вартість якої залежала від кількості транзиту газу.
Тетяна Миленька, у свою чергу, розповіла про юридичні аспекти анбандлінгу. Лектор зазначила, що суть анбандлінгу полягає у тому, щоб унеможливити ситуацію, коли всередині вертикально інтегрованої структури здійснюється діяльність з видобутку газу, його транспортування та постачання. «Третій енергопакет ЄС «зацементував» тезу, що якщо одна компанія володіє системою передачі газу, а також виробляє або продає газ, то це може стимулювати перешкоджання доступу конкурентів до мережі. Тобто, основна мета анбандлінгу — забезпечення чесної конкуренції на ринку, що передбачає поліпшення якості послуг і відповідно добробуту споживачів», — підкреслила Тетяна Миленька.
Лектор проаналізувала законодавство ЄС, положення якого були інтегровані в національне законодавство України, і розповіла про основні етапи анбандлінгу в Україні. Також Тетяна Миленька навела приклади того, як вертикально інтегроване підприємство може здійснювати дискримінацію конкурентів, зокрема, маніпулювання тарифними категоріями, розподіл дефіцитної потужності на користь вертикально інтегрованого підприємства, маніпулювання наявністю пропускної спроможності.