Нюанси впровадження анбандлінгу в Україні розкрили керівник практики енергетики Hillmont Partners Тетяна Миленька і член Наглядової ради АТ «Магістральні газопроводи України» Адомас Аудіцкас

У рамках спецкурсу Legal High School для адвокатів енергетичного сектора Тетяна Миленька, LL.M, радник, керівник практики енергетики Hillmont Partners, і Адомас Аудіцкас, член Наглядової ради АТ «Магістральні газопроводи України», розповіли про юридичні аспекти анбандлінгу в газовому секторі.

Зокрема, Адомас Аудіцкас звернув увагу на нюанси впровадження анбандлінгу в Україні. За його словами, ідея анбандлінгу з’явилася після підписання Лісабонської стратегії країнами Європейського Союзу, який поставив собі за мету формування найконкурентнішого ринку в світі. Однією з найбільш проблематичних сфер ЄС був сектор енергетики. Проблема полягала в тому, що в багатьох країнах були вертикально інтегровані компанії, які одночасно виробляли енергію і займалися її доставкою. Такі компанії займалися як конкурентною діяльністю (видобуток, продаж), так і монопольною діяльністю (передача, транспортування). «Ідея полягала в тому, щоб останній вид діяльності був відділений від інших видів для досягнення конкуренції на ринку і щоб уникнути конфлікту інтересів. Так і з’явився третій енергопакет, який передбачав, що діяльність з трансмісії енергії (електроенергії або газу) повинна окремо управлятися від вертикально інтегрованої компанії», — підкреслив Адомас Аудіцкас.

За його словами, передбачено три моделі анбандлінгу:

— Ownership unbundling (OU) — поділ шляхом передачі права власності іншій юридичній особі, повністю незалежній від вертикально інтегрованої компанії;

— Independent System Operator (ISO) — власність залишається у вертикально інтегрованої компанії, але всі права з управління передаються незалежній від вертикально інтегрованої компанії юридичній особі;

— Independent Transmission Operator (ITO) — передбачає створення дочірньої компанії вертикально інтегрованої компанії, якій передаються всі права з управління енерготранспортною діяльністю.

Лектор звернув увагу на те, що в Україні спочатку передбачалося впровадження першої моделі анбандлінгу, яка передбачала передачу всієї газотранспортної системи України у власність АТ «Магістральні газопроводи України». Але, зокрема, у зв’язку з розглядом спору в Стокгольмському арбітражі між НАК «Нафтогаз України» і ПАТ «Газпром» було впроваджено модель ISO, що передбачає передачу управління газотранспортної системи в створену дочірню компанію НАК «Нафтогаз України», яка була продана АТ «Магістральні газопроводи України», вартість якої залежала від кількості транзиту газу.

Тетяна Миленька, у свою чергу, розповіла про юридичні аспекти анбандлінгу. Лектор зазначила, що суть анбандлінгу полягає у тому, щоб унеможливити ситуацію, коли всередині вертикально інтегрованої структури здійснюється діяльність з видобутку газу, його транспортування та постачання. «Третій енергопакет ЄС «зацементував» тезу, що якщо одна компанія володіє системою передачі газу, а також виробляє або продає газ, то це може стимулювати перешкоджання доступу конкурентів до мережі. Тобто, основна мета анбандлінгу — забезпечення чесної конкуренції на ринку, що передбачає поліпшення якості послуг і відповідно добробуту споживачів», — підкреслила Тетяна Миленька.

Лектор проаналізувала законодавство ЄС, положення якого були інтегровані в національне законодавство України, і розповіла про основні етапи анбандлінгу в Україні. Також Тетяна Миленька навела приклади того, як вертикально інтегроване підприємство може здійснювати дискримінацію конкурентів, зокрема, маніпулювання тарифними категоріями, розподіл дефіцитної потужності на користь вертикально інтегрованого підприємства, маніпулювання наявністю пропускної спроможності.

МЕНЮ

LegalHighSchool – Вища школа для юристів та адвокатів

0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x
Кошик