Спецкурс для корпоративних юристів Школи корпоративного юриста Legal High School продовжує свою роботу. Про старі та нові інструменти процесуальних зловживань та інструменти боротьби з ними розповів радник ЮК EQUITY Андрій Іванів. Серед основних причин зловживань він виділив намагання змінити склад суду, виявлення упередження з боку суду, затягування розгляду з метою отримання часу/доказу абощо.
Лектор наголосив, що межа між конструктивом та деструктивом у цьому контексті напрочуд тонка, а визначальною ознакою процесуальних диверсій є їх обґрунтованість. Основними видами «класичних» процесуальних зловживань є подання декількох позовів, заявлення відводів, заявлення повторних, безпідставних клопотань, зустрічних позовних заяв, несвоєчасне подання відзивів та заперечень. Що стосується апеляційних скарг, то подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчена (вичерпана). Також можливі зловживання диспозитивною підсудністю (спори щодо майна, залучення «штучних відповідачів»), введення суду в оману щодо дійсних обставин, порушення порядку подачі доказів та залучення сторонніх осіб — нерезидентів.
Андрій Іванів підкреслив, що нормативним орієнтиром для суду є одна з основних засад господарського процесу про неприпустимість зловживання процесуальними правами. Суд, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, має запобігати зловживанням учасників судового процесу їхніми правами та виживати заходів для виконання їхніх обов’язків. Також лектор акцентував увагу на процесуальній реакції сторони на необ’єктивну заяву опонента, адже суддя не завжди пам’ятає, скільки разів те чи інше клопотання подавалося. Процесуальним засобом суду є окрема ухвала, а позапроцесуальними засобами впливу — повідомлення юридичній особі, яку представляє представник, про можливі санкції з боку суду щодо дій представника, а також звернення до дисциплінарних органів. Спікер повідомив, що з початку адвокатської монополії кількість скарг на адвокатів збільшилася врази.
Види зловживань процесуальними правами залежать від креативності юристів, відтак, проаналізувати їх усіх неможливо. Розуміючи предмет спору, юрист повинен прогнозувати всі можливі дії опонентів та упереджувати їх. Узагальнюючи свою лекцію, пан Іванів озвучив декілька загальних рекомендацій, зокрема, такі: повний контроль всіх можливих інструментів та фронтів диверсій з метою їх вчасного попередження; вжиття процесуальних засобів боротьби; позапроцесуальні засоби оскарження дій (скарги на дії представників до профільних дисциплінарних органів, керівникові абощо); медійна активність з метою соціального чи професійного осуду та репутаційного тиску.
