«При застосуванні Віденської конвенції може субсидіарно застосовуватися національне законодавство», – спікер LHS Юлія Черних

Юлія Черних, арбітр МКАС при ТПП України, партнер ЮК ARBITRADE, розповіла слухачам Школи судової практики Legal High School про застосування Віденської конвенції ООН «Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів» 1980 року у практиці МКАС при ТПП України.

Більшість спорів (до 90%) виникають з договорів міжнародної купівлі-продажу товарів (продукції). Віденська конвенція регулює спори, що випливають з договору купівлі продажу. Комерційне підприємство сторін на момент укладання договору купівлі-продажу повинно знаходитися в різних державах. Держави (обидві або одна), в яких знаходяться комерційні підприємства сторін, повинні бути учасницями Віденської конвенції (згідно з нормами міжнародного приватного права застосовується право держави-члена Віденської конвенції). Важливо, щоб сторони не виключили застосування Віденської конвенції.

Договори купівлі-продажу, до яких Віденська конвенція не застосовується: продаж з аукціону; продаж товарів, придбаних для особистого, сімейного чи домашнього використання; продаж у порядку виконавчого провадження чи іншим чином згідно із законом; продаж суден водного і повітряного транспорту; продаж фондових паперів, акцій, забезпечувальних паперів, оборотних документів та грошей; продаж електроенергії.

Під дію Віденської конвенції не підпадає: дійсність самого договору, будь-якого його положення чи будь-якого звичаю, наслідки, які може мати договір щодо права власності на проданий товар, а також відповідальність продавця за пошкодження здоров’я чи смерть будь-якої особи. Аналіз положень Конвенції свідчить про те, що вона також не регулює відступлення права вимоги і переведення боргу, позовну давність, представництво сторін і зарахування зустрічних вимог.

Вимоги до форми договору встановлюються Віденською конвенцією, але варто пам’ятати, що багато країн внесли свої застереження. Тому лектор радить звертати увагу спочатку саме на ці застереження держав – сторін Конвенції.

Юлія Черних констатувала: питання розірвання договору врегульовано у Віденській конвенції дуже детально. Договір може бути розірваний як на вимогу покупця (якщо невиконання продавцем будь-якого з його зобов’язань за договором або за Конвенцією є істотним порушенням договору; у разі непоставки, якщо продавець не постачає товар протягом додаткового строку або заявляє, що він не здійснить поставки протягом установленого таким чином строку), так і продавця (ті ж вимоги, проте навпаки).

Віденська конвенція встановлює загальні правила компенсації збитків, які застосовуються при будь-яких порушеннях, і регулює відшкодування збитків при розірвані договору. Цікавим тут є наявність обов’язку вживати заходів для зменшення розміру збитків (mitigation of loss).

МЕНЮ

LegalHighSchool – Вища школа для юристів і адвокатів