Відповідальність слідчого і прокурора треба розцінювати як гарантію виконання ними процесуальних повноважень

Про нюанси відповідальності слідчих і прокурорів за статтями Кримінального кодексу (КК) України в рамках блоку «Злочини проти правосуддя» Lеgal High School розповів Тарас Пошиванюк, партнер ЮК EQUITY.

На початку лекції він акцентував увагу на політичній складовій у роботі представників органів досудового розслідування: непоодинокі випадки, коли правоохоронці самі стають фігурантами кримінальних проваджень, особливо коли вони займалися досудовим розслідуванням політичних або резонансних справ.

Особливості роботи представників правоохоронної системи України Тарас Пошиванюк проілюстрував відеозаписом одного з недавніх обшуків. У ході цієї процесуальної дії були чітко зафіксовані кричущі факти правопорушень з боку оперативних співробітників (вони підкинули в приміщення, де проводився обшук, докази — боєприпаси). Правда, кримінальні провадження стосовно представників органів досудового розслідування були відкриті тільки після того, як відео з камер спостереження, які перебували в приміщенні, де проводився обшук, стали надбанням громадськості.

«Відповідальність слідчого і прокурора, незважаючи на їх «каральні цілі» (залучення до юридичної відповідальності), треба розцінювати як гарантію виконання ними покладених процесуальних повноважень як певний стримуючий фактор», — ключовий меседж спікера.

Лектор виділив три види відповідальності слідчих і прокурорів: цивільно-правову, дисциплінарну та кримінальну, акцентуючи увагу саме на останній. Як зазначалося, «в широкому розумінні» кримінальна відповідальність слідчих і прокурорів настає за вчинення дій, які кваліфікуються за статтями КК України і не пов’язані зі специфічними функціями слідчого або прокурора (наприклад, отримання неправомірної вигоди, вимагання тощо). Відповідальність у вузькому сенсі — це кримінально-процесуальна відповідальність. Мається на увазі відповідальність слідчого як представника держави за свідоме й зумисне порушення закону під час проведення, скажімо, слідчих дій.

Тарас Пошиванюк розповів і про тенденції практичного застосування профільних статей КК України, розділивши їх на дві категорії: злочини проти правосуддя і службові злочини. Говорячи про нюанси застосування статті 373 КК України, лектор звернув увагу на те, що під примусом у частині 1 зазначеної норми розуміється психічний вплив на людину, яку допитують з метою отримання потрібних для особи, яка провадить допит, свідчень. При цьому не можуть кваліфікуватися за статтею 373 КК України дії, пов’язані з порушенням процесуального порядку проведення допиту, якщо вони не були спрямовані на примушення давати показання. Як приклад лектор навів справи про притягнення до кримінальної відповідальності слідчих, які допитували учасників Революції Гідності.

МЕНЮ

LegalHighSchool – Вища школа для юристів і адвокатів