Більшість умов угоди M&A є формою управління ризиками сторін — В’ячеслав Якимчук, партнер МЮФ Baker McKenzie

В’ячеслав Якимчук, партнер МЮФ Baker McKenzie, прочитав слухачам Школи корпоративного права та M&A Legal High School лекцію, присвячену правовому ризик-менеджменту в транскордонних угодах M&A.

Нагадавши про ключові характеристики транскордонної M&A і теорії ризик-менеджменту, лектор зосередився на ролі юристів в ідентифікації ризиків на кожному з етапів, а також розповів про найбільш поширені механізми їх усунення або принаймні розподілу між сторонами угоди.

Так, говорячи про вплив ризиків на структурування угоди, пан Якимчук відзначив, що вони (ризики) змінюються залежно від стадії угоди, тож, відповідно, кожен етап M&A визначає модель поведінки сторін і управління їх ризиками. Юридичний радник при цьому повинен своєчасно визначати ризики та їх серйозність, пропонуючи при цьому способи реагування, — власне, переважна більшість положень договору якраз і містять опис ризиків та механізмів їх усунення/розподілу.

Правильно структурована угода відображає всі існуючі ризики сторін (учасників) і дозволяє їх або усунути, або ж раціонально управляти ними, підкреслив партнер Baker McKenzie.

У контексті транскордонних M&A пан Якимчук звернув увагу на доцільність залучення до due diligence відповідних іноземних юристів — це необхідно для правильної і комплексної ідентифікації ризиків у всіх залучених юрисдикціях. При цьому він рекомендував ставитися до due diligence дуже серйозно, адже якщо якийсь неідентифікований ризик буде виявлено вже після укладення угоди, то це буде підставою для пред’явлення претензії вже до самого юриста.

Що стосується способів управління ризиками в транскордонних M&A, то В’ячеслав Якимчук наголосив на особливостях використання відкладальних умов (від яких залежить закриття угоди), гарантій (warranties) і запевнянь (representations), а також зазначив, яким чином відповідні положення договорів можуть бути використані у разі виникнення спорів. За словами партнера Baker McKenzie, representations використовуються досить рідко, оскільки у покупця з’являється можливість маніпулювання і виходу з угоди, що не завжди буде обґрунтовано. Він також роз’яснив суть механізму indemnity — зобов’язання продавця відшкодувати збитки щодо окремих ризиків при їх настанні (причому розкриття продавцем відомостей про такі ризики не звільняє від відповідальності). Якщо є підстави припускати, що продавець не зацікавлений фіксувати певні обставини в warranties (або вони будуть неповними), є сенс одразу переходити до обговорення умов indemnity, рекомендував лектор.

Що стосується способів мінімізації ризиків покупця, то, на думку партнера Baker McKenzie, необхідно передбачити використання механізму ескроу для утримання (частини) покупної ціни після закриття угоди для гарантії в разі претензій покупця, заснованих на warranties або indemnities. З іншого боку, механізм ескроу може використовуватися і як спосіб мінімізації ризиків продавця (підтверджуючи наявність у покупця коштів і серйозність намірів щодо угоди). Що стосується забезпечення зобов’язань продавця, пан Якимчук, звернув увагу на такі поширені способи, як особисті гарантії бенефіціарів, різного роду застави, а також страхування. Останнє, за його спостереженнями, на українському ринку практично не використовується через дорожнечу і його складність.

На завершення лекції В’ячеслав Якимчук прокоментував кілька кейсів, на прикладі яких показав, як певні умови договорів (насамперед, warranties та indemnity) можуть бути інтерпретовані судами і які труднощі можуть виникнути на практиці.

МЕНЮ

LegalHighSchool – Вища школа для юристів та адвокатів

0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x
Кошик